Читать «Історія польсько-українських конфліктів т.1» онлайн - страница 195

III. Наміри Міністерства закордонних справ на найближче майбутнє

Враховуючи основні елементи справи і оцінку нинішньої ситуації, маю намір паралізувати німецькі спроби розширення української агітації, зосередженої на Підкарпатській Русі, на територію Східної Малопольщі. Полегшенням у цій справі для польської політики є формальна заява Канцлера Рейху про непорушність інтересів польської території.

Крім того, підтримуючи попри все контакт з угорським урядом, намагаюсь створити постійний тиск на уряд і політичні організації Підкарпатської Русі, утримуючи тимчасовий характер розмежування Угорщини і Русі. Польська дипломатична акція значною мірою спричинилась до ненадання до цього часу міжнародних гарантій для нових кордонів Чехо-Словаччини. Маю всі підстави вважати, що Італія буде у цій справі нашим постійним союзником.

Відповідна акція у Румунії привела вже до перегляду румунської політики стосовно проблеми Підкарпатської Русі.

Щодо держав Західної Європи ведеться пропаганда, яка пояснює: а) нереальність українських концепцій, які ґрунтуються на малопольській тезі, б) застереження, що приписування німцям тільки східних планів відвертає публічну увагу від інших проблем (у першу чергу колоній), перед якими західні держави опиняться безсумнівно.

Як форму пропаганди обрав акцію серед серйозних політичних кіл, вважаючи, що дорога і поверхова полеміка у щоденній пресі не приносить ефективних результатів.

Останньою, нарешті, дуже суттєвою, але складною акцією є вплив на діяльність Апостольської Столиці у справах церковної політики на наших східних землях, а особливо щодо підтримки греко-католицького і східного обрядів. Перед вибором і визначенням політики нового Папи тяжко думати про досягнення поважних результатів у цій вічній суперечці, яка існує між поглядами Риму на католицьку експансію на Сході і інтересами та досвідом Польської держави. Та все одно я доручив пану віце-міністру Шембеку проведення підготовчих розмов з нагоди його виїзду до

Риму на жалобні урочистості. У тій усій справі вважаю, що скоординована співпраця Міністерства закордонних справ і Міністерства релігійних віросповідань і публічної освіти необхідна на тривалий період.

Прикінцеві зауваження

Аналізуючи історичний розвиток і значення Польської держави на сході Європи, належить ствердити, що своїм значенням ми завжди сягали за етнографічні межі чисто польських провінцій і на те спиралися сили, необхідні для зміцнення нашого державного існування. Протягом низки століть завдання зміцнення нашого значення на сході припадало на шляхетсько-військову колонізацію, супроводжувану асиміляцією суспільної суперструктури народів, які мешкають на схід від нас. Ця система, занадто легко сьогодні у нас критикована, запевняла нашу важливість впродовж усіх віків. Її характерні якості з часом обернулись проти нас через еволюцію соціальних стосунків і, в першу чергу, через руйнування основ тієї політики, тобто Польської держави. Сучасна Польща тільки частково і у незадовільному, на мою думку, обсязі повернулась до тієї традиції військовим осадництвом.