Читать «Націоналізм: Теорія, ідеологія, історія» онлайн - страница 126
Энтони Д. Смит
91
Про різне бачення буддизму, як політичної релігії див. Sarkisyanz (1964) і D. Е. Smith (1974); а про середньовічну етнічну належність і релігію Шрі-Ланки та про їхні зв’язки із сучасним націоналізмом див. Roberts (1993) і Subaratnam (1997).
92
Щодо проблематичної природи «етнічної належності» див. розділ 4, примітку 24. Про іншу критику див. есей у Wilmsen and McAllister (1996) та Calhoun (1997).
93
Про утворення Вельсу та Ірландії див. Williams (1985) і de Paor (1986).
94
Точніше було б сказати, що в цих випадках держава і нація розвивались
95
Ґелнер теж був готовий визнати ранню появу національного почуття в Англії (Gellner, 1983: 91-2, примітка); пор. також його погляд (Gellner, 1997: 51) і те, що на значній території Західної Європи був установлений союз культури і політики до того, як таку вимогу поставила логіка модерного (індустріального) суспільства. Це наводить на думку, що причина цього криється не в якійсь особливості Англії чи Британських островів, а в геополітичному та культурному місцеположенні Західної Європи; про що див. Orridge (1982).
96
Про єврейську діаспору та її поділ на ашкеназі та сефардів див. Seltzer (1980), Elazar (1986), Kedoune (1992) та Goldberg (1996).
97
Про тісний зв’язок між територією та націоналізмом див. есеї Hooson (1994) та Herb and Kaplan (1999). Schama (1995, особливо розд. 1–4) пропонує сугестивне судження пам’яті та краєвиду. Про широкомасштабне вивчення Росії див. Bassin (1991); а про сакральні території див. A. D. Smith (1999b).
98
Такий погляд, принаймні на стародавніх євреїв у Brandon (1967) і Stern (1972). Загальніше про рекурентний переніалізм див. Armstrong (1982).
99
Див. детальніше обговорення в A. D. Smith (2000a: розд. 2).
100
Більше про ці народи античного світу див. Wiseman (1973) і A. D. Smith (1986: розд. 2–5). Про античний та середньовічний Іран див. Frye (1966 і 1975); а про відкриття і відродження Єгипту доби фараонів див. Gershoni and Jankowski (1987). Про діаспори взагалі див. Armstrong (1976) та Cohen (1997).
101
Про національні обряди та закони у стародавніх державах Вавилонії та Ізраїлі див. Frankfort (1948) та Zeitlin (1984).
102
Про «націєтворення» див. Deutsch (1966). Застосування принципу самовизначення за деколонізації розглянув Mayall (1990, особливо розд. 4).
103
Існує вдосталь літератури про так зване «етнічне відродження» у Європі 1960-х і 1970-х років; див. зокрема Esman (1977), Stone (1979), A. D. Smith (1981а) та Guibernau (1996).
104
Про роль націоналізму й етнічної належності в країнах-правонаступницях колишнього Радянського Союзу див. Bremmer and Taras (1993) та Suny (1993), у Східній Європі див. Glenny (1990), а на Балканах див. Ramet (1996). Щодо найновішого оригінального аналізу ролі етнічної належності й держави в сучасних європейських, а надто центрально- і східноєвропейських націоналістичних рухах див. Schupflin (2000).
