Читать «Націоналізм: Теорія, ідеологія, історія» онлайн - страница 121

41

Про Руссо й націоналізм див. Cobban (1964) та Cohler (1970). Про повернення до класичних моделей у Франції див. Cobban (1963: 162-9) та Kennedy (1989: розд. 4).

42

Насправді соціологічний модернізм тримається думки, що: (а) нації недавні й нові, (б) нації та національні держави теж постали недавно і (в) усі ці національні явища породжено сучасністю і/або модернізацією. Детальніший розгляд див. A. D. Smith (1998: Part I).

43

В останній праці Nairn (1997) наголошує на соціальній психології та культурній антропології, зокрема культурній та суспільній силі національного характеру. Тим часом Hechter (1992 та 2000) перейшов до політичнішого, раціонального вибору моделі націоналізму.

44

Серед науковців, які підкреслюють силу й роль націоналістичної ідеології, зокрема Kapferer (1988), O’Brien (1988a), Juergensmeyer (1993) та Van der Veer (1994).

45

Приклади значного підвищення інтересу останнім часом до зв’язку між націоналізмом і археологією надані, зокрема, в Kohl and Fawcett (1995), Diaz-Andreu and Champion (1996) та Diaz-Andreu and A. D. Smith (2001).

46

Хоча їх аналітично можна розділити, все ж немає чіткого розмежування між сталим і рекурентним переніалізмами. У працях деяких науковців, як от John Armstrong (1982), вдається помітити обидва типи: простежування походження окремих націй, наприклад, персів або вірмен, поєднується з дослідженням рекурентних середньовічних націй Європи та Близького Сходу; з одного боку, повільне зречення сучасних національних ідентичностей від середньовічного підґрунтя, а з іншого — безперервне формування й новітнє утворення етнічних і національних ідентичностей протягом la longue durée (тривалого часу).

47

Про критику націоналістичного натуралізму й есенціалізму див. Penrose (1995); пор. також Brubaker (1996: розд. 1) і, в контексті конструкціоністської та феміністської критики націоналізму, Yuval-Davis (1997).

48

Про вступ до примордіалізму див. Stack (1986: Вступ). Ідею території, як життєдайної сили, запропонував Grosby (1995); пор. критику примордіалізму Eller and Coughlan (1993), відгук Grosby (1994) і детальний розгляд A. D. Smith (1998: розд. 7).

49

Існує чимало літератури про етнічну належність у Сполучених Штатах, а також про інструменталізм. Див. зокрема Herberg (1960); Glazer and Moynihan (1963: Вступ); Bell (1975); Gans (1979); Okamura (1981); та Scott (1990).

50

На цьому зосередив свою увагу John Armstrong (1982) у своєму новаторському дослідженні етнічної ідентичності доновітніх ісламської та християнської цивілізацій.

51

Про класичні ранні дослідження «об’єднавчого» характеру етнічної належності й національності на прикладі детального вивчення колоніальної Нігерії див. Coleman (1958, особливо Appendix).

52

Однак не варто надто виокремлювати суб’єктивні складники. Етноси розглянули етносимволісти як соціокультурні утворення, що потребують соціологічних тлумачень; вони становлять відчувані й рушійні сутності, а не первинні дискурсивні формації. Про націоналізм як форму поведінки див. Beissinger (1998).