Читать «Постріл» онлайн - страница 5

— На лотерейних білетах? На відвантаженні мануфактури?

— Друже мій! Гроші роблять на всьому. Неп! Цигарки «Іра» — не все, що зосталося від старого світу. Воруши звивиною, як пишуть у журналі «Смехач». Життя з ходу дає шанс — не проґав його. Приживися на фабриці. Вийде з режисером — підеш у Дугласи Фербенкси. Не вийде — заробиш виробничий стаж і вступиш до вузу. До речі, яка в тебе тема?

— Облік на складі, — гидливо відказав Юра.

— Чудова тема! — вигукнув Валентин Валентинович. — На складі ти станеш діловою людиною, вивчиш тканини. Вельми актуальна проблема! За десять років люди обносилися, ринок вимагає мати…

— Мати? Що це таке? — запитав Юра.

— Мата — мануфактура мовою контрабандистів, цим терміном користуються й комерсанти, — пояснив Валентин Валентинович. — Які назви! Амарант, бельфанс, туаль-д-ете, канбера, віола-макміно… Тільки заради самих назв я пішов би працювати на склад, слово честі!

— Ви говорите про фабрику з таким ентузіазмом, як Миша Поляков на шкільних зборах про світову революцію, — посміхнувся Юра.

— Ну що ж, з усіх, кого я бачив сьогодні, Миша Поляков сподобався мені найбільше.

— Ви його мало знаєте, — спохмурнів Юра.

4

Наступний день був «фабричний» — учні проходили виробничу практику. З блокнотом і олівцем Миша стояв на фабричному подвір'ї коло залізничної вітки. Вантажники носили у вагони паки з мануфактурою.

Підійшов Валентин Валентинович.

— Що ви робите, Мишо? — Після вчорашньої пригоди він поводився з ним, як з добрим приятелем.

Миша показав на блокнот.

— Занотовую, куди відправлять товар.

— Це має відношення до вашої дипломної роботи?

— Авжеж. «Транспортування готової продукції».

— Прекрасно! Можете занотувати моє відправлення. — Валентин Валентинович показав на порожній вагон у тупику. — Станція призначення — Батум, одержувач — швейна фабрика товариства «Друг дітей».

— Занотую, коли повантажать, черга дійде не скоро.

— Аж надто довго все це триває, — підхопив Валентин Валентинович, — і я вам скажу чому: затримують возовики. Анахронізм. За кордоном переважає автомобіль.

Біля воріт складу стояли ломові коні з волохатими ногами. Візники складали паки на полиці, вкривали брезентом, ушнуровували мотузками, затягували ломиками.

У складі було тісно, але робітники вправно маневрували возиками, скидаючи паки, куди їм показував комірник Панфілов. За маленьким столиком Юра виписував накладні.

Увійшов Красавцев, завідуючий збутом, товстун з брезклим лицем, щось сказав Панфілову і вийшов.

— Представник диткомісії, громадянин Навроцький! — вигукнув Панфілов, з'явившись на воротах складу.

Валентин Валентинович оглянувся.

— Мене кличуть… Іду!

Він подався в склад і одразу ж повернувся, весело повідомив Миші:

— Зараз буду вантажитися!

Показав вантажникам порожній вагон у тупику:

— Нумо, хлопці, давайте посунемо, по чвертці на брата!

Сказав щось машиністові та зчіплювачеві й рушив до порожнього вагону, на ходу кинувши Миші: