Читать «1Q84. Книга друга» онлайн - страница 106
Харукі Муракамі
А з іншого боку, у світі існували також беззаперечно звабливі вуха та шия Фукаері. Вирішити, якій стороні цього світу довіритись, було непросто. Як розгублений великий пес, Тенґо тихо простогнав горлом і, заслонивши штори, повернувся у свій маленький світ.
— Ебісуно-сенсей знає, що ти прийшла сюди? — спитав він.
Фукаері хитнула головою. Мовляв, не знає.
— І ти не збираєшся йому про це повідомити?
Дівчина хитнула головою.
— Не можу з ним зв'язатися.
— Бо це небезпечно?
— Можливо, телефон прослуховується і пошта не доходить.
— Лише я знаю, що ти перебуваєш тут?
Фукаері кивнула.
— Принесла що-небудь, щоб переодягтися?
— Небагато, — відповіла Фукаері й зиркнула на свою полотняну сумку. Навряд чи багато речей вона вміщала. — Але мені байдуже.
— Якщо тобі байдуже, то мені й поготів, — сказав Тенґо.
Він зайшов у кухню і скип'ятив води. Накидав у чайничок чайного листя.
— Подруга сюди приходить? — спитала Фукаері.
— Ні, більше не приходить, — коротко відповів Тенґо. Фукаері мовчки дивилася йому прямо в очі. — Поки що, — додав він.
— Через мене? — запитала дівчина.
Тенґо хитнув головою:
— Через кого, не знаю. Але, гадаю, не через тебе. Мабуть, через мене. А може, трохи через неї.
— У всякому разі, вона вже сюди не приходить.
— Саме так. Вона сюди вже більше не прийде. Можливо. Тому можеш залишатися тут надовго.
Фукаері задумалася над цим.
— Вона заміжня? — спитала дівчина.
— Так, заміжня. Має двоє дітей.
— Діти від вас?
— Звичайно, не від мене. Діти були в неї вже перед тим, як ми почали зустрічатися.
— Вона вам подобалася?
— Можливо, — відповів Тенґо.
— А ви їй подобалися?
— Можливо. До певної міри.
— Сексом займалися.
Тенґо не сподівався почути від неї такі слова.
— Звичайно. Адже вона приходила сюди не для того, щоб грати в «монополію».
— Монополію? — спитала Фукаері.
— Та це не має значення, — відповів він.
— Але вона більше сюди не прийде?
— Принаймні так мені сказали. Мовляв, більше не прийде.
— Вона сказала? — запитала Фукаері.
— Ні, не вона. А її чоловік. Мовляв,
— Пропала.
— Що це означає конкретно, я не знаю. Питав, але пояснення не отримав. Запитань було багато, а відповідей — мало. Як дисбаланс у торгівлі. Чай питимеш?
Фукаері кивнула.
Тенґо налив окропу в чайничок, накрив його й чекав, коли мине потрібний час.
— Нічого не вдієте, — сказала дівчина.
— З тим, що мало відповідей? Чи з тим, що вона пропала?
На це Фукаері не відповіла.
Не дочекавшись відповіді, Тенґо налив чаю у дві чашки.
— З цукром?
— Одну ложку, — відповіла вона.
— З лимоном чи молоком?
Фукаері хитнула головою. Тенґо висипав ложку цукру в чашку, повільно розмішав й поставив перед дівчиною. А сам, з чашкою самого чаю, сів за столом навпроти.
— Секс подобався? — знову запитала Фукаері.
— Чи подобався секс із подружкою? — перепитав Тенґо, поставивши звичний знак запитання.