001] "Гейя, Пеане!" — гукніть — і ще раз: "Гейя, Пеане!"002] Здобич, яку я ловив, — ось вона в сітях моїх.003] Зеленню пальми хай радий коханець вінчає ті вірші:004] Що йому з Аскри співець? Що сивочолий Гомер?005] Був таким гість, син Пріама, коли з войовничих Аміклів006] Звабою викрав жону й світле вітрило підняв.007] Був таким той, хто тебе на чужинницьку взяв колісницю,008] Гіпподаміє, й повіз — боєм добутуткону.009] Що ж ти, юначе, спішиш? Корабель твій — ще^ередзюря,010] Гавань, куди я пливу, ще далеченько відсіль.011] Милу здобув ти мистецтвом моїм, та цього недостатньо:012] Вчив я ловити, а ще — здобич зумій зберегти.013] Штука впіймати, та втримати спіймане — штука не менша:014] Там випадковість, а тут — вміння в пригоді стає.015] Нині й мені, як було, з своїм сином сприяй, Кітереє!016] Нині — й ти, Ератб солодкойменна, сприяй!017] Бо про велике почну: в який спосіб затримать Амура —018] Хлопця, що пурхає все, світом широким ґуля.019] Він—бо проворний: два крильця постійно готові до лету —020] Важко сповільнити їх, дати їм міру якусь.021] Щоб чужоземець не втік, всі шляхи перекрив колись Мінос,—022] Той не для ніг, а для крил стежку зухвалу знайшов.023] Сховок Дедал спорудив, де ховався півбик—півмужчина,024] Чи півмужчина—півбик — втіхи злочинної плід.025] "Годі вже, — мовив митець, — мене стримувать тут, справедливий026] Міносе! Прахом лягти в батьківську землю дозволь.027] Хоч на вітчизні своїй проживати спокійно не міг я,028] Долею гнаний у світ, — дай хоч померти у ній!029] Старця не варто жаліть? Пожалій хоч Ікара, хлопчину;030] Може, хлопчини не жаль — старця тоді пожалій!"031] Мовив таке. Та й ще б не одне міг по праву сказати —032] Владар усе ж не давав дозволу на поворот.033] Щойно відчув те прохач: "Ось тепер, Дедале, — промовив, —034] Доля для хисту твого гарну поживу дає.035] Мінос посів суходіл, він посів і моря доокола,036] Тож ні по морю звідсіль, ні по землі не втекти.037] Небо відкрите зате! Небесну торкнімо дорогу!038] Вибач, владико богів, що на високе ступлю.039] Та не збираюсь діткнуть я порогів твоїх зоресяйних —040] Хочу з неволі втекти — й іншого шляху нема.041] Стіксом дорога б вела — я тривожив би Стіксову хвилю!042] Мушу природі людській дати спромогу нову".043] Часто біда розворушує хист: чи колись помишляв хто,044] Що на повітряну путь може людина ступить?045] Крила — весла птахів — укладає з пір'їн ряд до ряду,046] Нитка по нитці, з—під рук витвір виходить легкий.047] Воском, що зм'як на вогні, прикріпляє внизу ті пір'їни —048] От уже й хвалить митця вмілості дивної плід.049] Радий тій праці й Ікар: забавляється пір'ям та воском —050] Де йому знати, що це — снасть для хлоп'ячих плечей!051] Батько ж йому: "Ось човни, що домчать нас обох на вітчизну,052] Сину мій! Тільки на них можемо з Кріту втекти.053] Мінос усе перекрив, але він над повітрям не владний, —054] Щоб у повітря ступить — ось тобі винахід мій.055] Лиш оминай Калістб й мечоносця цурайсь, Оріона,056] Що по небесній стезі вслід за Боотом пливе.057] Взявши ті крила, тримайся мене, я летітиму перший,058] Будеш триматись мене — буде безпечний твій лет.059] Бо, чи заблизько до сонця ми мчатимем через ефірні060] Далі, — розтопиться віск: він нетривкий при жарі;061] Чи понад морем самим будем крилами низько махати —062] Вогкими стануть вони, зрошені сплесками хвиль.063] Линь поміж двох тих стихій! Та й вітру лякайся, мій сину:064] Подув лови ходовий, в напрямі тому й лети".065] Мовивши, крила чіпляє йому, ними рухать навчає —066] Так ото й птаха пташат щойно оперених вчить.067] Далі й собі до плечей свій твір приладнавши, несміло068] Тілом подався вперед, наче по линві ступив.069] Та перед тим як злетіть, ще нагнувся до сина з цілунком —070] І по старечій щоці збігла невтримна сльоза.071] Пагорб був, нижчий од гір, та від поля рівнинного вищий —072] Звідси вони й почали втечу злощасну свою.073] Рухає крилами сам, позирає на синові крила074] Батько і дбає про те, щоб неперервним був лет.075] Ось уже й вабить дорога нова, вже й острах забувши,076] Гордий умінням новим лине стрімкіше Ікар.077] Тут їх угледів якийсь риболов, а вгледівши, миттю078] Кинув рибальство й з руки випустив вудку тремку.079] Самос ліворуч лишивсь, а далі — Наксос і Парос,080] Й Делос — край, що його клароський бог полюбив.081] З правого боку — Лебінт і лісами поросла Калімна,082] И Астіпалея, де скрізь — щедрі на рибу ставки.083] От і полинув Ікар (молоде — нерозважне звичайно)084] Вище — позаду лишив батька, провідця свого.085] Слабнуть вузли і м'яким стає віск, адже ближче до бога,086] Помахом рук своїх — крил — вітру не ловить уже.087] Зляканий, глянув з висот: під ним — лиш море безкрає,088] Й так він жахнувся, що день видався ніччю йому.089] Воску вже мов не було; не крилом б'є повітря — руками,090] Марно: прозорість довкіл — де ж тут опору знайти?091] Впав. Та ще скрикнути встиг: "Ось я падаю, батьку, я гину!.."092] Скрикував ще, та слова стихли в зеленій воді.093] Батько нещасний (а втім, вже й не батько!) — "Ікаре, — гукає, —094] Де, під сузір'ям яким, любий Ікаре, летиш?..095] Де ти, Ікаре мій, де?.." Аж пір'я угледів на хвилі…096] Тіло довірив землі, морю — ім'я залишив.097] Мінос людини не зміг, що оперлась на крила, спинити,098] Я ж зупинити берусь бога крилатого лет!099] Хибить, хто сліпо піддавсь ворожбі гемонійській, хто гулі100] Зрізує з лоба лошат — як приворотне дання.101] Щоб не влягалась жага — не поможе ні зілля Медеї,102] Ні заклинання—пісні марсів—чарівників.103] Кірка з Уліссом була б, а Медея — з Ясоном, та бачиш:104] Пристрасть — чаруй не чаруй — з часом пригасне сама.105] Марно й дівчат частувать зеленавим любовним напоєм:106] Шкодить душі той напій, розум затьмарює він.107] Геть же всі темні діла! Щоб любили — любов випромінюй!108] Врода, постава струнка — вір мені, це ще не все.109] Хоч би Ніреєм ти був, що Гомер його вславив, хоч Гілом,110] Що при джерельній воді викрали німфи його, —111] Щоб і любов вберегти, й одинцем не лишитись неждано,112] Вроду свою поєднай з гарним набутком душі.113] Врода — минуще добро: з перебігом літ — убуває,114] Кожен—бо день, кожна мить мов надгризають її.115] Глянь на фіалку дрібну, на лілею — вони ж одцвітають,116] Глянь на троянду: був цвіт, потім — одні колючки.117] Так і волосся твоє сивиною візьметься, юначе,118] Й зморшки глибокі ось—ось зорють обличчя твоє.119] Душу спіши збагатить, щось тривкіше, зміцни нею вроду,120] З нами—бо тільки душа йде до кінця, до межі.121] Красне письменство вивчай, відшліфовуй, витончуй ним розум122] І неодмінно двома мовами оволодій.123] Гарним не був Лаертід, але вмів говорити прегарно —124] І покохали його німфи дві, діви морські.125] Скільки разів Каліпсб, як Улісс поспішав, сумувала —126] > "Нині, — казала, — дарма спінювать хвилю веслом".127] Як вони Трою взяли, просить знов його й знов розказати,128] Й розповідь щораз нову він про це ж саме веде.129] Стали край моря, було, й про фракійського владаря долю,130] Долю криваву, жахну німфі схотілось почуть.131] Прутом легеньким Улісс (у руці випадково мав прута)132] Що їй цікавим було, те на піску й зобразив.133] "Троя, — мовив, — ось тут (накреслив мури високі),134] Тут — Сімоент, а ось це — табір мій. Поле було135] (Прутом обвів); от його й окропили ми кров'ю Долона,136] Що гемонійських узявсь викрасти коней вночі.137] Реза фракійського тут був намет, а по цій от дорозі138] Коней, що їх уночі викрали, я повернув".139] Креслив іще не одне, та тут хвиля на берег набігла —140] Й Трої, і Реза—вождя, й табору — мов не було.141] "Хочеш, — богиня тоді, — довіритись хвилі, що змила —142] Ти й ворухнутись не встиг — стільки великих імен?"143] Отже, хто б ти не був, з осторогою стався до вроди,144] Дбай про щось більше, ніж те, чим утішається зір.145] Ласка, і вправна, й тонка, — лиш вона володіє серцями,146] Строгість — хіба до злоби й воєн дикунських веде.147] Хто б то любив коршака, що постійно готовий до бою?148] Хто б то до вовка горнувсь, що на овець зазіха?149] В сильця ж не ловимо ми ластівок, бо то ніжне створіння,150] Мирно під крівлями веж птах хаонійський живе.151] Геть же колючі сварки, язиків поєдинки дошкульні!152] Милою мовою слід ніжну живити любов.153] Сварка — мужів од жінок, а жінок — від мужів одганяє,154] Тут ані ті, ані ці не зостаються в боргу.155] Втім, це жінкам до лиця, бо сварливість — посаг жіночий,156] Подруга ж, любка, нехай чує лиш ніжні слова.157] Таж не закон приписав вам в одній обніматись постелі,158] Ні! Не закон, а любов є володаркою тут!159] Ласку з собою принось, обіцянками слух зачаровуй,160] Щоб, лиш побачить тебе, сяяла з щастя вона.161] Не для багатих, однак, за наставника я у любові:162] Можеш за втіху платить — зайве мистецтво моє.163] Де вже там вчити того, хто дарунками сипле довкола!164] Тут відступаємо ми, марне змагання з таким.165] Хист мій для вбогих, бо й сам, хоч убогий, а вмів я любити:166] Не подарунками, ні — вабив словами красунь.167] Бідному ж гарячкувати не слід, лихословить тим паче,168] Стерпіти мусить таке, чим би обуривсь багач.169] Якось, розгніваний, збурив я зачіску в любки своєї —170] Скільки—то днів я згубив через поквапливий гнів!171] Якось я туніку їй розірвав (не відчув, не помітив172] Як, та сказала вона) — й щедро те відшкодував.173] Тож помилок свого вчителя вам повторяти не раджу,174] А засторогою — те, що я за них заплатив.175] З парфом хай будуть бої, а з любкою, спраглою ласки, —176] Мир, і забави, й все те, в чому — причина жаги.177] Може, не надто м'яка, хоч і любиш, не ніжна до тебе —178] Будь витривалий, терпи: зм'якне небавом, ще й як!179] Гілку, щоб лук з неї був, треба легко, обачно згинати:180] Спробуєш силу на ній — тут же зламаєш її.181] Море з обачністю перепливеш; підкорити не зможеш182] Річки, якщо навмання будеш гребти, проти хвиль.183] Ласкою тигра служити привчиш, нумідійського лева,184] З часом навикне і бик плуга ріллею тягти.185] Ось Аталанту візьми нонакрійську — сама непокірність,186] А піддалася таки: муж наполегливий був.187] Десь під наметом дерев свою долю і гордість дівочу188] Міланіон у сльозах, кажуть, не раз проклинав.189] Сіті зрадливі не раз, їй покірний, двигав на шиї,190] Ратищем гострим не раз диких він клав кабанів.191] З лука поцілив у нього Гілей, та прикрішої рани,192] Глибшої рани не той — інший завдав йому лук.193] Я ж на Менальські хребти не велю тобі збройним спинатись,194] Ні під вагою тенет потом спливати, ані195] Стріли грудьми зустрічать — моє обережне мистецтво196] Інших наказів тобі, окрім м'яких, не дає.197] Дибки стає — відступай: відступаючи, ти переможеш;198] Тільки виконуй усе, що б не жадала вона.199] Ганить — за нею й ти гань, а схвалює — схвалюй за нею;200] Каже, що так, кажи "так"; "ні" — тоді й ти кажи "ні";201] Смішно їй — ти підсміхнись, а сплакне — на сльозу спроможися202] їй лиш одній визначать вираз обличчя твого!203] От вона кісточку гральну метне — промахнися навмисне,204] А промахнеться вона — виграть їй дай все одно.205] В довгі кості йде гра — щоб їй програвать не траплялось,206] "Псів" ти частіш викидай, щоб вигравала вона.207] Ну, а в "розбійники" гра розпочнеться — ти так зроби хід свій,208] Щоб над твоїм вояком ворог взяв гору скоріш.209] Сам окриття з гілочок не соромся над нею тримати,210] Сам, куди йтиме, в юрбі вправно їй шлях прокладай.211] Стільчика їй не вагайся підкласти до ложа й сандалі212] З ніжки тендітної знять чи підв'язати їх знов.213] Може, тремтітимеш сам, та велительці ручки раз по раз214] Ти біля серця свого власним теплом зігрівай.215] І за ганьбу не вважай (хоч це дійсно ганьба, та приємна)216] Дзеркало, хоч ти й не раб, як чепуриться, тримать.217] Той, хто потвор поборов, що їх мачуха слать не встигала,218] Хто небосхил підпирав, потім — на небо ступив,219] Між іонійських дівчат із кошиком плетеним, кажуть,220] Зайнятий вовною був — нитку снував, як вони.221] Бачиш, як ревно служив своїй владарці велет тірінфський,222] Не завагайся ж і ти взяти його за зразок!223] Скаже на форум прийти — завчасно на форум з'явися,224] Якнайскоріше приходь, якнайпізніше відходь!225] А кудись інде звелить — поспішай, усі справи одклавши,226] Хоч і юрба на шляху — ти не затримуйсь, біжи!227] Буде вночі, досхочу нагостившись, вертати додому —228] За супровідника будь, хай лиш гукне, за раба.229] Ну, а покличе з села (кохання — не для лінивих!),230] Ноги на плечі — й туди, як не дістанеш візка.231] Що там надворі — дарма: чи то спека, чи інеєм зранку232] Шлях забілів — не барись, гаяти часу не смій!233] В любощах — як на війні: недолугий — хай відступає!234] Наші клейноди не тим, хто боязкий, берегти.235] Ночі без сну, холоди, і страждання, й дороги далекі,236] Й труднощі — все тут у цих, хоч і м'яких, таборах!237] Мокнути будеш не раз, як дощі надсилатиме небо,238] Просто на голій землі, мерзнучи, будеш лежать.239] Кажуть, що й Кінтій, як був пастухом у ферейця Адмета,240] Спав у хатині низькій. Хто б гордувати посмів241] Тим, що промінному богові личило?.. Хочеш, щоб довго242] Любка з тобою була,—— значить, позбудься пихи!243] А не дозволять іти по безпечній, по рівній дорозі244] І перед носом тобі брязнуть замком — не біда:245] Отвором крівля стоїть: зісковзнувши з тієї крутизни,246] Нишком до любки пролізь через високе вікно.247] Втішиш її: через мене життям — запишається — важив,248] Чим очевидний даси доказ кохання свого.249] Часто, Леандре, ти міг не побачити діви своєї,250] Все ж, аби знала твій дух, перепливав Геллеспонт.251] Не посоромся й служниць, котра там до любки найближча,252] Чи її вірних рабів хитро схилить на свій бік.253] З кожним вітайсь на ім'я (від того тебе не убуде),254] Кожному руку подай, кожному чемно вклонись.255] Ще пам'ятай: в день Фортуни рабові, коли він попросить,256] Ти подарунок якийсь (не зубожієш!) зроби.257] Не обійди і служниць у той день, коли в одязі вільних258] Римські рабині, було, галлів в оману ввели.259] Врешті, всю челядь своєю зроби; особливо важливі260] Дверник і той, певна річ, хто перед спальнею спить.261] Щодо красуні, то й тут я тобі не велю витрачатись:262] Досить дрібнички, але — вміло, доречно даруй.263] От зарясніє врожай, від плодів повгинаються віти —264] Хай їй хлопчина подасть кошик дарунків сільських:265] Щойно, мовляв, із села, хоч ти на Священній дорозі,266] Серед міської юрби все це для неї придбав.267] Хай винограду подасть чи каштанів, що їх Амарілла268] Так полюбляла колись (нині, бач, тонші смаки!).269] Можна, скажімо, дрозда чи віночок їй гарний послати:270] Доказ, що любка твоя — в тебе весь час на умі.271] Зваблюють так ще й самотніх, на жаль, у надії на спадок —272] Проклятий будь, хто дари першим звернув на лихе!273] Маю повчати тебе, аби й вірші ти слав їй солодкі?274] Тільки (біди не втаїш!) пісня не в шані тепер.275] Пісню похвалять, а все ж озираються за подарунком:276] Успіхи матиме й пень, тільки б маєтним він був.277] Нині направду в нас вік золотий: до посад щонайвищих278] Золото шлях прокладе, золотом купиш любов.279] Хоч би в оточенні муз завітав сюди сам ти, Гомере, —280] Як завітаєш ні з чим — вкажуть на двері тобі.281] Втім, і розумних дівчат є громадка, та вкрай нечисленна;282] Інші, хоч розуму брак, хочуть розумними буть.283] Тих як і цих своїм віршем хвали, але зваж на свій голос:284] Що б там на ум не спливло — солодко, ніжно читай.285] Тож або цим, або тим за даруночок, може, послужать286] Вірші любовні твої — ночі безсонної плід.287] Що ж учинити б ти сам захотів, уважав за корисне, —288] Ти постарайсь, щоб цього й любка жадала твоя.289] Схочеш звільнити раба — зроби так, щоб до любки твоєї290] Спершу звернувся той раб: "Хочу на волю!" — благав.291] Схочеш скарати, але передумаєш, — хай за цю ласку292] Знов—таки любка твоя буде у тебе в боргу.293] Користь тобі, слава — їй; нічого не втратиш від того,294] Що над тобою вона матиме владу всякчас.295] Дбаєш, щоб довго була при тобі, — хай гадає, що тільки296] В неї задивлений ти — найяскравішу з красунь.297] Пурпур із Тіру на ній — раз у раз ним захоплюйся; з Косу —298] Коським захоплюйся теж "Як він тобі до лиця!"299] В золоті вся — 'Твоя врода цінніша від золота", — скажеш;300] Вовняне буде на ній — вовняне теж похвали.301] В туніці стане тонкій — "Ти проймаєш вогнем мене!" — скрикни.302] "Не простудися лишень", — боязко потім додай.303] В проділ розчешеться — проділ хвали; гарячим накрутить304] Хвильок по всій голові — з захвату рота розкрий.305] Голос і рухи її подивляй — як співає, танцює:306] "Жаль, що так швидко, — зітхни, — пісеньці й танцю кінець!"307] Любощі, втіхи сприймай, наче дійство якесь, шанобливо —308] Й, вір мені, з любкою ніч солодко ти проведеш.309] Хоч би й Медузу саму перевершила норовом диким, —310] Буде з коханцем своїм ніжна, солодша за мед.311] Тільки б наверх не спливло, що вдавано все це говориш:312] Вираз обличчя й слова мусять співзвучними буть.313] Хитрість лиш та, що прихована, корисна; викрита — сором:314] Вже (й по заслузі!) ніхто більш не повірить тобі.315] Часто під осінь, коли підчервонює рік найгарніший316] Гроно дозріле, важке соком пурпурним, коли317] То холоднеча пригнічує нас, то розморює спека,318] І від таких перемін тіло якесь не своє, —319] Хай твоїй любці не вадить ніщо, та коли при негоді320] Змушена буде й вона, слабість одчувши, лягти, —321] Саме тоді виявляй свою шану, свій потяг до неї,322] Саме тоді засівай щедрого вжинку зерно!323] Не знеохоться бува, коли довго хворітиме любка:324] Що лиш дозволить вона — все власноручно роби.325] Плач твій хай бачить вона; цілуватиме — не відвертайся,326] Хай свої губи сухі змочить твоїми слізьми.327] Часто (все вголос) обіти складай і при кожній нагоді328] Сни їй розказуй свої: гарні знамення, мовляв.329] Кликни служницю стару: в тремтливій правиці принісши330] Сірку і яйця, вона ліжко очистить, покій.331] Кожна з дрібниць тих — це доказ приємний твого піклування:332] Так не один зміг дійти до заповітних таблиць.333] Лиш не докуч їй, гляди, бо й ласці, з якою до хворих334] Ставимось ми повсякчас, міра властива якась.335] їсти їй не борони, до гіркого напою не змушуй —336] Тут твій суперник уже хай докладає зусиль.337] Вітер од берега ген одігнав тебе в море безкрає —338] Парус нового тепер — вільного подуву жде.339] Спершу любов ще хистка, поступово вбивається в силу,340] Гарно її підживляй — з часом зміцніє вона.341] Чи не боїшся бика? А телятком він був — його пестив.342] Ліг ти під тінь, де, було, гнулась тоненька лоза.343] Так і ріка — це спочатку струмок, який в себе вбирає344] Води нові все й нові — власне тому, що пливе.345] Хай твоя подруга звикне до тебе, бо звичка — всесильна,346] Лиш, поки звикне, гляди, сам не піддайся нудьзі!347] Хай вона бачить постійно тебе, нехай чує постійно,348] День ще надворі чи ніч — очі намулюй ти їй.349] Щойно лиш з'явиться певність якась, що тебе їй забракне,350] Що засумує, коли раптом від'їдеш кудись, —351] Перепочити їй дай: відпочивши, щедрішає поле,352] Зсушена сонцем земля більше поглине дощу.353] Демофоонта, коли був при ній, не так сильно Філліда354] Прагнула, аніж тоді, як на вітчизну відплив.355] Будучи в мандрах, Улісс розпікав Пенелопу жагою,356] За Фалакідом зійшла й Лаодамія в Ащ.357] Лиш не надовго відходь: журба розвівається з часом —358] Давню, далеку любов хутко замінить нова.359] Не повертавсь Менелай — ув обіймах любовника—гостя,360] Щоб не тремтіти вночі, грілась Єлена колись.361] Що, Менелаю, на тебе найшло? Ти від'їхав, а дома362] (Верх божевілля!) удвох гостя й жону залишив!363] Ти голубиць боязких коршаку довіряєш, безумче,364] Повну кошару овець — вовкові, жителю гір!365] Не звинувачуй, однак, ні її, ані гостя: вчинив він366] Те, що й ти б учинив, що учинив би будь—хто.367] Винен ти сам, адже дав їм і час для перелюбу й місце —368] Чи випадало б жоні не скористатися тим?369] Справді—бо: мужа нема, зате гість є побіч люб'язний,370] Врешті, страшно самій в спальні порожній лежать!371] Що б там Атрід не казав, я знімаю з Єлени провину:372] Не змарнувала, кажу, мужа свого доброти.373] Все ж ні кабан, коли іклом своїм блискавично вкладає374] Зграю мисливських собак, гнівом таким не кипить,375] Ані левиця, коли молоком своїх діток годує,376] Ані змія, на яку хтось ненароком ступив, —377] Як паленіє жона, підстерігши блудницю на ложі378] Мужа: обличчя її — лютості образ живий.379] Що їй вогонь, що їй меч? Усяку пристойність забувши,380] Рине, немовби сам Вакх рогом ударив її.381] Зраду подружню і ложа ганьбу відомстила на власних382] Дітях, невинних синах, грізна Колхіди дочка.383] Ластівка — другий зразок материнської люті сліпої:384] Носить на грудях своїх крові синівської знак.385] Ось що руйнує любов, хоч яка була б сильна, доладна,386] Тим—то на злочин такий, хто обережний, не йде.387] Втім (хай боронять боги!) не велю тобі буть однолюбом:388] Навіть поважній жоні не спромогтись на таке!389] Бавтесь, лише свій переступ трактуйте як витівку скромну,390] Меду лизнути вдалось — не похваляйтеся цим.391] Не обдаровуй одну, раз про це може інша дізнатись,392] Не об тій самій порі ти на спіткання ходи.393] Щоб не застукала ревна тебе десь у закутку знанім,394] Місце нове кожен раз любці своїй визначай.395] Що написав їй — уважно проглянь: жінки—бо здебільша396] Вміють читати ще й те, що за рядками стоїть.397] Рану відчувши, за кривду — кривдою платить Венера:398] Що допікало самій — іншого те вже пече.399] Поки одній лиш був вірний Атрід, то й вона залишалась400] Вірною; схибив Атрід — блуд передався жоні.401] З болем почула, що Хріс, хоча лавр мав і стрічку священну,402] Все ж не домігся того, щоб одпустили дочку.403] І про твої, полонянко Лірнеська, страждання почула,404] Й про сороміцьке — все те, що відтягало війну.405] Втім, про це чула лишень, а бачила — доньку Пріама406] (Хто переміг, той — ганьба! — здобиччю здобичі став).407] Сина Тієста тоді допустила до серця й до ложа —408] Так ось помстилась вона за неприхований блуд.409] Що приховаєш як слід, а назовні воно таки вийде —410] Хоч очевидним було б — ти заперечуй геть все.411] І не підлещуйсь тоді, ані не принижуйся надто:412] Все це — ознаки душі, що манівцями пішла.413] От лиш снаги не жалій, бо мир — у жагучих обіймах,414] Тільки вони, пам'ятай, ревнощам край докладуть.415] Дехто порадить чабер або ще якесь зілля шкідливе416] Пити, та всім цим, кажу, тільки затруїш себе.417] Перцю не змішуй також із насінням жалкої кропиви,418] Цвіту ромашки в вині теж не настоюй дарма.419] Та, що затінений Ерік посіла, не хоче, щоб так ось420] Грубо схиляти когось до щонайтонших утіх.421] Ну, а часник із Мегар Алкатоєвих — можна вживати422] Й з наших городців траву, що розворушує хіть,423] Яйця, ще й мед (лиш гіметський), а потім — сосен колючих,424] Мовби горішки, плоди, що на краєчках гілок425] Та чи тобі, Ератб, — ти ж учена — вдаватись до чарів?426] Тож на вторований шлях біг колісниці зверну.427] Ти, кого щойно я вчив, як невірність свою приховати,428] Зараз навчись, як її явною маєш робить.429] Не легковажність це, ні! Й корабель не одним і тим самим430] Вітром, щоб порту сягти, повнить вітрила свої.431] Дме то фракійський Борей, то під Евром плисти випадає,432] Іноді Нот налетить, іноді — теплий Зефір.433] А на візницю поглянь: то попустить віжки, то вміло434] Коней, що чвалом ішли, ними вгамовує він.435] Серед жінок є такі, що й вірність їм наша набридне:436] Щоб не зів'яла любов, мусить суперниця буть.437] Мов знемагає душа, коли все йде аж надто щасливо,—438] Втіхи ж нелегко бува в межах розумних тримать.439] Навіть вогонь, коли виб'ється з сил, поспішає сховатись:440] Де щойно жар палахтів — попіл біліє тремкий.441] Сірку наблизиш, однак, — і знову зринає пригасле442] Полум'я, знову довкіл ясністю повнить усе.443] Так от і наша душа: коли спокій — немов пліснявіє,444] Щоб не зотліла любов, зрушуй її гостряком.445] Любка всякчас хай за тебе тремтить; охолоне — розпалюй,446] Хай — лише привід даси — з ревнощів блідне вона.447] Тричі, безліч разів щасливим є той, через кого448] Сльози струмками не раз краля ображена ллє!449] Лиш про невірність твою (воліла б оглухнуть!) почує —450] Никне, безмовна, бліда, мовби підтяв її серп.451] Хай я частіш буду тим, кому рве вона в шалі волосся,452] Тим, кому нігтем вона ранить юнацьку щоку!453] Тим, що на нього крізь сльози позиркує; врешті — без кого,454] Хоч би хотіла прожить, жити б однак не змогла.455] "Ну, а чи довго, — спитаєш, — їй дутись на мене?" — Недовго:456] Хай лиш затягнеться гнів — надто вже сильним стає.457] Шия, що біла, мов сніг, за обіймами вже затужила,458] Б'ється в риданнях, а ти — ніжно її приголуб.459] Поки ще плаче — цілуй, втішай, поки плаче, любов'ю!460] Вернеться мир! Тільки так можна приборкати гнів.461] Буде впиратись, відверто ворожою видасться — тут же462] Запропонуй їй союз (ліжка!) — й піддасться вона.463] Злагода тут ясночола живе собі, зброю відклавши,464] Ласка народжена тут, де вибачають за все.465] Чубились щойно — вже дзьобик до дзьобика труть голубочки,466] Тихо воркують собі: вслухатись — ніжність одна!467] Спершу безладним був світ — усе в одній купі лежало:468] Зорі, моря, суходіл — не розрізнялись іще.469] Потім над землями небо знялось, суходіл оточили470] Води; що вкупі було — стало собою тепер.471] Повнити стала ліси звірина, а пернаті — повітря,472] Ви ж у прозору глибінь, риби лускаті, пішли.473] Люди, їх первісний рід, у полях, іще диких, блукали,474] Міць, не розтрачену ще, чули в кремезних тілах.475] Ліс був житлом для них, трави — поживою, постіллю — листя,476] Довго не знали гурта — кожен ходив одинцем.477] Кажуть, їх грубі серця від солодкої хіті зм'якшились:478] Жінка й при ній чоловік разом на ложе лягли.479] Що їм робить, без наставника знали: Венера звершила480] Ще без мистецтва в той час діло солодке своє.481] Птаха до птахи летить; із ким собі втіхи шукати,482] З ким поєднати любов, знає і риба в воді;483] Сарна за оленем йде; змія до змії підповзає;484] Лащиться сука до пса, поки не зчепиться з ним.485] Рада вівця барану, під биком розкошує корова,486] Цапа, дарма, що смердить, хоче кирпата коза.487] Шал розпікає кобил: не зважають на відстань розлогу,488] Хай там ріка на шляху — мчать вони до жеребців.489] Отже, розгніваній дай і ти сильнодіючий засіб —490] Він — і лише тільки він! — тут же полегшує біль;491] І не зрівняються з ним Махаонові ліки: той засіб,492] Хай ти пішов манівцем, — зробить невинним тебе.493] Поки таке я снував, Аполлон, що з'явився раптово,494] Ліри своєї струну золотосяйну торкнув;495] Гілка лаврова — в руці, на священних кучерях бога —496] Лавр; перед зором моїм став боговитий співець.497] Далі до мене: "Наставнику, — мовить, — легкої любові,498] Швидше до храму мого гурт своїх учнів веди:499] Є там, на різні лади геть усюди прославлений в світі500] Напис, веління таке: "Сам себе спершу пізнай!"501] Той, хто спізнає себе, тільки той буде з глуздом любити502] І до своєї снаги діла шукати собі.503] Видався вродою хтось — то нехай скористається нею,504] Шкіра шовкова — як спить, хай не ховає плеча.505] Хто ж до розмови меткий, тому зовсім не треба мовчати,506] Гарно співаєш — співай, п'єш собі гарно — то пий!507] Лиш, коли бесіда йде, не хизуйся своїм красномовством,508] Лиш, коли бракне ума, віршів своїх не читай!"509] Так от повчає нас Феб, тож повчімось у вчителя — Феба:510] Що то була б за пиха — віри не йняти богам!511] Ну, а по суті: хто вміло кохатиме — той переможе,512] Той із мистецтва мого все почерпне, що хотів.513] Що прийняла — не всякчас повертає сторицею нива,514] Суднам хистким не всякчас подув сприяє в путі.515] Тим, хто кохає, не часто щастить, не щастить — найчастіше,516] Слід готуватися їм до нелегкого життя.517] Скільки зайців на Афонській горі, скільки бджіл є на Гиблі,518] Скільки на сизім гіллі, милім Палладі, плодів,519] Скільки в скойок у ріні, вважай — стільки горя в любові:520] Стріли, що зранюють нас, вістрям умочені в жовч.521] "Дома нема її", — збрешуть тобі — хоч ти любку, можливо,522] Вгледиш, та вір, що нема, власному зору — не вір!523] Двері зачинять вночі, дарма, що впустить обіцяли, —524] Стерпіти мусиш і це — просто на землю лягай!525] Може, й служниця—брехунка гукне, ще й пихато: "А хто це526] Тут під ногами у нас, наче колода, лежить?" —527] Ніжно до грубої служки звернись, до дверей самих, врешті,528] Знявши вінок із чола, — ружами їх ушануй!529] Схоче впустити — ввійди; не захоче — йти геть доведеться:530] Чемний не стане, затям, надокучати комусь.531] "Що за настира такий!" Ти ж не хочеш од неї почути532] Слів цих. Не вік же вона в настрої буде лихім!533] І не вважай за ганьбу її лайку, поличник від неї;534] Щастям для себе вважай ніжки її цілувать!535] Що я, однак, про дрібне? До високого дух мене кличе,536] Тож про високе почну — пильно вслухайтесь усі!537] За небезпечне берусь. Але що таке без небезпеки538] Мужність? В науці тонкій шляху легкого нема.539] Знехтуй суперником — і переможеш; в мистецтві самого540] Батька богів, повторю, ти перемоги сягнеш.541] Ні, то не смертний говорить тобі, а дуб, що в Додоні:542] Це з—між моїх настанов найголовніша, повір.543] Іншим моргає? Дарма! Шле листи? Не читай. Не запитуй,544] Звідки прийшла чи куди, причепурившись, іде.545] Навіть законній жоні чоловік дозволяє подібне,546] Надто як ти на наш бік, сне найсолодший, стаєш.547] В цьому мистецтві (не стану брехать) не дійшов я вершини —548] Сам я в науці своїй (що тут поробиш?) слабкий.549] Чи при мені моїй дівчині хтось подавати б міг знаки,550] Я ж, дивлячись на таке, гнівові волі б не дав?551] От чоловік, було, поцілував її — і, пам'ятаю,552] їй дорікав я за це — груба, нестримна любов!553] Ось що мені заважало не раз! Більше розуму в того,554] Хто не цікавиться тим, ходять до неї чи ні.555] Краще не знать взагалі: що приховує — хай буде в тіні,556] Бо, як зізнається раз, — не червонітиме вже.557] Тож не спішіть, юнаки, ваших любок ловить на гарячім:558] Хай попустують собі й вірять, що ми — лопухи!559] Спіймані люблять палкіш: коли блудять однаково двоє,560] Значить, завзято вони йтимуть своїм манівцем.561] Оповідь є, що не сходить із уст усіх жителів неба,562] Як хитромудро Вулкан Марса й Венеру впіймав.563] Марс, коли розум йому засліпила Венера жагою,564] З грізного бога війни раптом коханцем зробивсь.565] Тут же й сама (бо хто б міг ласкавістю з нею рівнятись?)566] Войовникові без слів, без дорікань піддалась.567] Як же то, кажуть, вона насміхалась, пустунка, над мужем:568] Грубі долоні (коваль!), ще й на додачу — кривий!569] Часто при Марсові, наче Вулкан, жартома шкутильгала —570] Врода й грайливість ота вкупі так личили їй!571] Близькість свою лиш спочатку вони в таємниці тримали,572] Тільки спочатку їх блуд ще зарум'янитись міг.573] Сонце викрило їх (чи б міг одурити хтось Сонце?) —574] Й тут же побачив Вулкан, що виробляє жона.575] Приклад невдалий ти, Світоче, дав: таж вона за мовчанку576] Гарний'дарунок тобі — лиш попросив би — дала!577] Ну, а тим часом Вулкан і над ложем і довкола нього578] Сіті розставив тонкі — годі їх спостерегти —579] Й ніби на Лемнос подавсь. А закохані — хутко до ложа,580] Як умовлялись, та вмить — голі, вже в сітях цупких.581] Свідків скликає Вулкан… А було там на що подивитись!582] Кажуть, Венера ледь—ледь втримати сльози могла.583] Ні то лиця затулить, ні частин соромітних прикрити:584] Й пальцями їм ворухнуть сіті тонкі не дали.585] Хтось із присутніх на жарт: "Раз тобі, наймогутніший Марсе,586] Пута ті надто важкі — радо тебе підміню!"587] Лиш на твоє, Моревладче, прохання Вулкан змилостививсь —588] Марс до фракійців чкурнув, та — подалася на Паф.589] Цим одного ти, Вулкане, домігся: раніше кохались590] Нишком, а в наші часи? Сорому — мов не було!591] Втім, ти за голову, кажуть, не раз після того хапався:592] Що наробило, мовляв, кляте моє ремесло!593] Й ви не чиніте того! Спіймавшись, Венера не зичить594] Іншим такої ж біди — голими в сіті лежать.595] Отже, не став на суперника пастки і не перехоплюй596] Писаних нишком листів, тих, що вістують любов.597] Хай перехоплюють чоловіки, якщо зайде потреба, —598] Ті, хто робитиме це правом вогню і води.599] Тут, уже вкотре кажу, про дозволені втіхи йде мова —600] Не для поважних жінок вірші грайливі сную!601] Хто про Церерин обряд перед людом розводитись стане?602] Хто розголосить пісні самофракійськйх жерців?603] То не найвища з чеснот — язика за зубами тримати,604] Хиба найбільша зате — про таємницю плескать.605] Тож по заслузі Тантал—балакун умліває від спраги,606] Хоч у воді, й не сягне з гілки рясної плодів!607] Надто Венера велить її таїнства всім шанувати —608] Хто язикатий, тому краще до неї не йти!609] Хоч не у скрині лежить обрядове начиння Венери,610] Хоч ошалілі жерці лунко в кімвали не б'ють,611] Все, їй належне, однак, — серед нас, у постійному вжитку,612] Все — поміж нас, але так, щоб на очах не було.613] Навіть Венера, скидаючи одяг, відводить лівицю614] Й, ледь повернувши її, сором приховує свій.615] Тільки тварина будь—де, просто неба, годить своїй хіті —616] Дівчина, бачачи це, в землю потуплює зір.617] Нашим же втіхам годяться і спальня, й зачинені двері,618] І покривало: не все ж має оголеним буть.619] Хай вже не темряви — тіні жадаємо, врешті, — півтіні:620] Все ж не така виднота, як ото в сонячний день.621] Навіть тоді, коли люд — чи дощі, чи спекота — під крівлю622] Ще не ховавсь, коли дуб їжу давав й окриття, —623] Десь у печерах, дібровах єдналися, не просто неба, —624] Про соромливість, ще й як, дбав, кажу, первісний люд!625] Нині ж забави нічні — це для нас наче славні діяння,626] Дорого платимо ми, щоб на хвалу заслужить.627] Оком дівчаток пасеш. А для чого? Аби похвалитись628] Першому—ліпшому: "Глянь: цю я також обіймав!"629] Тільки б на кожному кроці ти міг показувать пальцем,630] Тільки б неславу пустить, тільки підняти б на глум.631] Все це дрібниці! Набреше, бува, з чого сам би сміявся:632] Всеньке жіноцтво, мовляв, сам перепробував я!633] Всіх не торкнеться, це так, та зачепить ім'я — і неслава634] Навіть на цноті самій темне тавро покладе.635] Йди й запирай тепер, стороже клятий, ворота дубові,636] Двері міцні зачиняй хоч і на сотню замків —637] Що з тих старань, як чутки розпускає брехливий коханець —638] Хоче, щоб вірили в те, в чому насправді програв.639] Ми ж хіба зронимо скромне слівце про свій успіх любовний,640] А щодо втіх, то на них — мовчанки вірна печать.641] Перша засада — не бачити в подрузі вади якоїсь:642] Тут не один привітав короткозорість свою.643] Чи дорікав крилоногий герой Андромеді за те, що644] Личко її чарівне надто вже смагле було?645] Ще Андромаху візьми: зависокою всім видавалась —646] Гектор її лиш один просто стрункою вважав.647] Щось тобі прикре? Стерпи: стане милим. Докучливе? Згладить648] Час: лиш спочатку любов, пильна, завважує все.649] Поки із стовбуром ще не з'єдналась прищеплена гілка,650] Навіть легкий вітерець може її відламать.651] Та незабаром вона й буревію опертися зможе,652] Й дереву свіжу снагу, з ним поєднавшися, дасть.653] Так день при дневі меншає вад у любки твоєї:654] Що неприємним було — згодом не є вже таким.655] Запах бичачої шкіри, скажімо, гидкий на початку,656] Всоте понюхай її — запаху наче й нема.657] Вадам ще й назвами можна зарадити: в дівчини шкіра —658] Мов іллірійська смола — буде "смаглявка" тобі;659] Зиза — Венера; котра світлоока — буде Мінерва;660] Висохлу, ледве живу — зграбною тут же назви;661] Звинною — надто низьку; повненькою — добру товстуху:662] Що кожній ваді близьке, тим і приховуй її.663] Не дізнавайся про вік, не питай, при якому родилась664] Консулі: хай цьому лік цензор суворий веде.665] Надто — коли відцвіла, коли весни її — вже позаду666] Й по волоскові щодня сивінь вискубує вже.667] Є в цьому віці, навіть у старшому, чар свій, юначе:668] Ця нива жниво дає, цю — засівати пора.669] Поки снага молода — підставляйте труднощам плечі:670] Кроком нечутним ось—ось старість надсуне хмурна.671] Тож або море — веслом, або ниву крайте залізом,672] Чи до гартованих рук зброю жорстоку беріть,673] Чи своє тіло, і міць, і труди віддавайте обранкам:674] Діло це теж бойове, здобич і тут чимала!675] В старших кмітливості більше, завваж; до неї додай ще676] Досвід, а він лиш один робить з людини митця!677] Навіть перебіг років чепурінням вони сповільняють —678] Хочуть і в віці бабусь юними бути на вид.679] Лиш забажай — і на сотні ладів тебе стануть кохати,680] Вигадці їхній, повір, заздрити може й маляр!681] Щоб насолоди сягнуть, не треба таким заохоти:682] Тут як йому, так і їй рівна слугує жага.683] Гидко й лягати, коли лиш один розкошує в постелі684] (Ось чому рідше вдаюсь до хлопчаків по любов).685] Що то за жінка, яка лиш тому віддається, що — жінка,686] В думці ж навіть тоді вовну завзято пряде.687] Втіху давати з обов'язку? Ні, не для мене ця втіха!688] Будь ти хоч кралею з краль — ласки не треба мені!689] Слухати любо зате, як вона зізнається в розкошах,690] Як поспішать не дає — хоче продовжити їх.691] Хочу жагою потьмарені очі велительки бачить —692] Як, переможена, все ж млосно пручається ще.693] Втіхи ті — не для зелених ще (так повеліла природа):694] Можна їх звідать лише після семи п'ятиріч.695] Квапишся — пий молоде, а мені — що за консулів давніх696] В амфори влите було — п'яного дайте вина!697] Тільки розлогий платан — окриття від пекучого Феба,698] Та, що молодша, трава — надто шорстка для стопи.699] Чи Герміоні б ти, а не Єлені надав перевагу?700] Горгу б хіба подивляв більше, ніж матір її?701] Тож дочекавшись утіх, що дарує нам пізня Венера,702] Будеш, повір, смакувать щонайсолодші плоди!703] Втім, нашу парочку вже прийняло втаємничене ложе:704] Музо, не входьмо туди! Перед дверми зупинись!705] Наймилозвучніша мова сама там без тебе пливтиме706] І бездіяльною там ліва не буде рука:707] Знатимуть пальці, за що їм узятись на ніжних частинах708] Тіла, куди тайкома стріли пускає Амур.709] Із Андромахою так забавлявсь найхоробріший Гектор —710] Не на одній лиш війні користь од нього була.711] Так — із лірнеською бранкою велет Ахілл, як по битві,712] Втомлений, ложе м'яке тілом могутнім гнітив.713] Пестив тебе, Брісеїдо, руками, що кров'ю фрігійців714] Часто багрились, і ти не відтручала тих рук!715] Може, й сама грайливо тяглась до них, нездоланних,716] Як лиш до любощів хіть заполонила тебе.717] Поспіх, повір мені, — тільки завада втіхам любовним:718] Крок по крокові тут, якнайповільніше йди!719] Знайдеш місця, що до них дає з радістю жінка торкатись, —720] От і торкайся до них, соромом тут не в'яжись!721] Сам же помітиш в очах її мовби вогні перелітні:722] Так по тремтливій воді сонце, бува, пробіжить.723] Далі почнуться жалі, воркотіння, зітхання солодкі724] Й ті, що забаві такій гарно сприяють, слова.725] Лиш під вітрилом тугим не вихоплюйся ти вперед неї,726] Поперед тебе й вона поспіхом хай не пливе:727] Разом ідіть до мети! Впадете водночас у знемозі —728] То привітайте себе: повною втіха була!729] Тим і керуйсь, коли час є, коли тобі, мов крадієві,730] Страх не велить чимскоріш діло вести до кінця.731] Ну, а коли зволікать небезпечно — до весел візьмися,732] Чвалом пусти скакуна, хвацько його приострож!733] Ось і праці кінець! Тож подай мені, вдячне юнацтво,734] Пальму й чоло увінчай з мирту вінком запашним!735] Як Подалірій був першим цілителем серед данайців,736] Як Еакід — кулаком, Нестор — брав мовою верх,737] Даром пророцтва — Калхант, войовничістю — син Теламона,738] Віжками — Автомедонт, так я в любові мастак!739] Шану складіть мені, чоловіки, як співця мене славте,740] Світом із уст у вуста ймення моє хай летить!741] Гарну я вклав вам до рук, як Вулкан — Ахіллові зброю:742] Як володів нею він, так ви й себе покажіть!743] Хто ж амазонку звоює мечем моїм, хай на трофеях744] Напис залишить такий: "Учнем Назона я був".745] Хочуть, однак, послухать мене також ніжні дівчата:746] Книги наступної зміст — це настанови для них.
