001] Хто з—поміж римлян ще й досі не чув про мистецтво кохання,002] Хай, прочитавши цей твір, буде в коханні митцем.003] Що ж бо вітрило, весло, як судном не керує мистецтво?004] Що скакуни запальні? Що без мистецтва Амур?005] Автомедонт по—мистецькому вмів колісницею править,006] Тіфій з умінням тонким вів гемонійське судно.007] Я — за наставника з волі Венери в хлопчини Амура,008] Я на любовних стежках — Тіфій і Автомедонт.009] Буйної вдачі Амур: неохоче мені він кориться,010] Добре, що то лиш хлоп'я: можна ще вдачу ліпить.011] Гри на кіфарі Ахілла в свій час научав син Філіри —012] М'якнув од гомону струн дух вихованця жорсткий.013] Хто ворогів незчисленних жахав, а деколи й друзів, —014] Сам перед старцем колись сивоголовим тремтів.015] Ту, що її потім Гектор відчув, — непоборну долоню016] Він під тростину хльостку сам же не раз підставляв.017] Учень Хірона — Пелід, мій — Амур—, як свавільні обидва,018] Так і богині сини — парость Еака й Амур.019] Та чи тяжкого ярма не вдягають на шию бикові?020] Та чи вудил не гризе навіть породистий кінь?021] Тож і мені піддається Амур, хоч разить мене в груди022] Стрілами з лука свого, палить жорстоким огнем.023] Хай він дошкульніше б'є, хай вогнем усе глибше діймає:024] Більшої рани завдасть — краще помщуся йому.025] Та не від Феба (не буду брехать) перейняв я те вміння,026] Не запозичив його з лету небесних птахів,027] Не научали мене, пастуха на Аскрійській долині,028] Кліо і вісім її розумом славних сестриць —029] Досвід цю книгу живив; довіряйте ж їй: викладу віршем030] Правду всю. Правді моїй, ненько Амура, сприяй!031] Одаль, пов'язки тонкі, соромливих ознако, тримайтесь!032] Одаль — хто білість ноги довгим одінням окрив!033] Я про кохання співаю легке, про дозволені втіхи —034] Квіти, що потай рвемо, — не про злочинну жагу.035] Спершу, коли вже ти став, новобранець, під прапор Венери,036] Пильно розглянься довкіл, що захопило б тебе.037] Друга турбота твоя — щоб обранка й тебе покохала,038] Третя — аби ця любов не на хвилину була.039] Ось про що йдеться тут, ось де суперництва нашого поле —040] Вправно по ньому скеруй колеса біг до мети.041] Поки ще можеш ти взяти розгін, попустивши повіддя,042] Вибери саме таку, що до вподоби тобі.043] З неба, однак, не впаде вона — добре шукай, котрій скажеш:044] "Ти лиш одна з багатьох зачарувала мене!"045] Таж і мисливець на лань не будь—де розставляє тенета —046] Знає, в якому з ярів підстерегти кабана,047] Знає кущі птахолов, а рибалка досвідчений — місце,048] Де, лиш закине гачок, риба одразу клює.049] Так от і ти, що шукаєш когось для тривкого кохання,050] Спершу завваж ті місця, де найгустіше дівчат.051] Щоб однайти їх, не треба, повір, напинати вітрила,052] Ніг на дорогах курних не доведеться збивать.053] Хоч Андромеду Персей від засмаглих привіз собі індів,054] Хоч і фрігієць Паріс викрав лаконську жону:055] Стільки й таких тобі Рим дасть дівчат, що з подивом скажеш:056] "Цілого світу краса, видно, розквітнула тут!"057] Скільки зернин на Гаргарській горі, виногрон — у Метімні,058] Риб — у морській глибині, птаства — між листям дерев,059] На небосхилі — зірок, стільки й цвіту дівочого в Римі, —060] Як не сказати, що тут — мати Енея живе?061] Юні тобі до смаку, що лишень повноліття сягають, —062] Щонаймиліше дівча тут же побачиш в юрбі.063] Інших, що вже на порі, полюбляєш — і ними рясніє;064] Врешті, в очах заряхтить од розмаїття того.065] Може, до старших охочіший ти (у них досвіду більше) —066] Що ж, і з таких не одну — сотні зустрінеш у нас.067] Лиш завітай під Помпеєву тінь у ті дні, як одчує068] Дотики сонця палкі в небі Геракловий Лев,069] Чи під склепіння, де мати, примноживши синову щедрість,070] Мармуром дальніх країв пишно прибрала палац.071] Портика не омини, що звела його Лівія, давши072] И назву йому; він цвіте барвами давніх митців:073] Ось п'ятдесят Данаїд, щоб убити братів своїх, стали,074] Тут же — сам батько Данай, грізно підняв він меча.075] Дня не проґав, коли ллє над Адонісом сльози Венера,076] Й сьомого — світлого дня для іудеїв усіх.077] Шану складай і телиці мемфійській в одінні лляному:078] Тим, що Юпітер їй дав, інших вона збагатить.079] Місце Амура — це ще й судова (хто повірив би?) площа:080] Й тут серед гаму, бува, запломеніє любов.081] Де Аппіада, що при мармуровому храмі Венери082] В небо дзвінким джерелом, росяним струменем б'є,083] Права знавець не один потрапляв у тенета богині:084] Інших людей захищав — сам вберегтися не вмів.085] Найкрасномовніший там мов німіє, бо замість чужої —086] Власну справу тепер мусить, сердега, вести.087] От і сміється над ним із сусіднього храму Венера:088] З гордого опікуна — скромний зробився прохач.089] Та найудатнішим будеш ловцем у півкруглім театрі:090] Матимеш здобич таку, що й не наснилась тобі.091] Не для потіхи лише — для любові чимало тут гідних,092] Буде забавиться з ким, буде кого й полюбить.093] Як от мурашки снують то сюди, то туди, незліченні,—094] Кожна поживу несе, в ротику двигає щось;095] Як ото бджоли над квітом лугів, над ярами, де пахнуть096] І медуниця, й чебрець, денно роями гудуть,097] Так на видовища славні спішить пишношатне жіноцтво,098] Гляну — й вагаюсь не раз, око на кому спинить.099] І подивитись ідуть, і щоб інші на них подивились:100] Серед юрби, на виду, спробуй—но цноту шануй!101] Спокій видовищ ти, Ромуле, перший тоді скаламутив,102] Як на сабінських дівчат римських пустив юнаків.103] Мармур там ще не білів, а поміст не рудів од шафрану,104] Де просто неба сидів, не під наметом, глядач.105] На Палатіні (там лісу не бракне) наламане гілля106] В ту, що минула, добу скромним помостом було.107] Люд не на лавах — на дерні сидів, а кошлате волосся,108] Щоб не діймала жарінь, зеленню всяк окривав.109] Очі там кожен пасе на дівчатах: котру б собі взяти? —110] В грудях тим часом горить непереборна жага.111] Ось невигадливий спів починає сопілка етруська,112] Тричі притупнув уже, вчувши її, танцюрист.113] Люд у долоні вже б'є, хоч невміло, — тоді—то володар114] Знак, щоб хапали дівчат, нетерпеливим подав.115] І позривалися з місць юнаки — запальні, галасливі,116] Й кожен, котру забажав, ту й забирає собі.117] Як од орлів навсібіч розлітаються тихі голубки,118] Як од голодних вовків ніжна овечка втіка,119] Так затремтіли й сабінянки перед нальотом зухвальців:120] Щойно рум'яні були — страх на лиці забілів.121] Хоч і на всіх він один — неоднаково кожна боїться:122] Ця рве волосся, а та — наче без тями сидить.123] Матінку кличе одна, заніміла від остраху інша,124] Ця ані слова, ця в плач, та остовпіла, та — в біг.125] От і ведуть їх, щоб мати жінок собі, схоплених юнок,126] І не одну з—поміж них навіть сам страх прикрашав.127] Ту, котра вперта була, брав на руки гарячий здобичник,128] Міцно тулив до грудей, напоумляючи таю129] "Що ж ти сльозами лиш очі псуєш? Ким твій батько був завжди130] Неньці твоїй, тим і я, дівчино, буду тобі".131] Ромуле, ти, як ніхто, воякам своїм вмів догодити;132] За нагороду таку згоден і я воювать!133] Отже, од тих славнозвісних часів велелюдні театри134] Для миловидих дівчат — наче ті ями—пастки.135] Варто вчащати тобі й на змагання породистих коней:136] Цирк, що народом кишить, не розчарує ловця.137] Тут не потрібно тобі спілкуватися мовою пальців,138] Погляду, поруху брів не перехоплюють тут.139] Побіч красуні сідай собі сміло — ніхто не осудить,140] Боком до неї тулись — слова не скаже ніхто.141] Хоч не хотіла б — тулитися мусить, бо тісно на лаві,142] Й та тіснота, пам'ятай, тільки на руку тобі.143] Далі вже гав не лови — до сусідки словечком озвися,144] Можна спочатку пустим, тільки б розмова пішла:145] От, чиї коні, спитай, вдаючи зацікавлення, й тут же146] Саме за тих, що й вона, ти від душі вболівай.147] А понесуть по арені богів урочистим походом —148] Владній Венері тоді якнайгучніше плещи.149] Може, пилинка якась, покружлявши, сусідці на груди150] Сяде — ти пальцем чутким зняти її поспіши.151] Хай і не сяде — зніми все одно: лови будь—який привід,152] Тільки б засвідчити міг щиру турботу свою.153] От їй поділ зіслизнув до землі (забруднитися може) —154] Маєш нагоду: нагнись, щоб підхопити його.155] Тут же тобі й нагорода за труд: нахилившись, побачиш156] Ніжку, й за це вже ніяк дівчина не дорікне.157] Іноді ще й озирнись, чи сусід, що сидить позад неї,158] їй у тендітне плече грубо коліном не вперсь.159] Часто й дрібниця захоплює: не одному прислужилось,160] Що подущинку м'яку впору і зручно підклав,161] Що охолоджував помахом віяла милу сусідку,162] Стільчика їй підставляв, щоб не втомилась нога.163] Ось яку змогу дає тобі цирк домогтися кохання,164] Як і арена дзвінка, вкрита кривавим піском.165] Тут і для сина Венери не раз є гаряча робота:166] Той, хто на рани дививсь,— рану під серцем відчув:167] Кинеш слівце чи торкнешся руки, оголошення взявши,168] А чи поб'єшся в заклад, хто переможе з бійців, —169] Зойкнеш негадано й сам, як стріла тебе пройме летюча,170] Був дотепер глядачем — жертвою станеш нараз.171] Ну, а видовище те, що ним Цезар недавно втішав нас,—172] Як у бою кораблі перські й афінські зійшлись?173] В Римі тоді з—над обох побережжів зібралася молодь —174] Цілий, здавалося, світ місто вмістити змогло.175] Хто ж у такому гурті не зустріне своєї любові?176] Ой, багатьох у ті дні мучив прибулець Амур!..177] Нині, щоб світ підкорить, на край світу рушає наш Цезар:178] Найнедосяжніший схід нашим тепер назвемо.179] Парфе, покари чекай! Разом з Крассом полеглі, радійте:180] Римських клейнодів ясних варвар уже не зганьбить!181] Месник піднявсь, що вождем від дитинства ще заповідався,182] Хлопець — війну вже веде, хоч не хлоп'яча то річ.183] Скільки безсмертному літ, не дошукуйся, хто слабодухий:184] Цезарям силу не вік — роду високість дає.185] Хист неземний дозріває скоріше, ніж часу перебіг:186] Млява років течія — не перешкода йому.187] Хижих двох зміїв тірінфський герой задушив немовлям ще,188] Хоч у колисці, а все ж — гідний Юпітера був.189] Вакх іще й нині юнак, а яким же він був тоді юним,190] Як переможений край — Індію — тирсом жахав!191] Мужність, опіка отця воювать тобі, хлопче, поможе192] Й ворога перемогти — мудрість, опіка отця.193] Славним початком таким не применшиш великого ймення,194] Перший з—між хлопців тепер, далі — з—між сивих мужів.195] Є ще брати в тебе — кривду братів поспіши відомстити,196] Батько є — стань же твердим захисником його прав!197] Зброю подав тобі батько вітчизни, твій батько, а ворог198] Батьком набуте майно хоче собі загребти.199] Праведна зброя твоя, а в напасника стріли злочинні,200] Правда, пошана богів — ось де знамено твоє.201] Силою права подоланий парф; хай подоланий буде202] Й списом, щоб східні скарби вождь мій для Риму здобув.203] Благословіте ж похід, батьку Марсе і Цезарю—батьку:204] Богом один із вас є, другий — ним буде в свій час.205] Я перемогу віщую тобі, оспівать обіцяю,206] Скільки снаги та чуття, гучно, звитяжцю, тебе.207] Будеш загони вести й підбадьорювать їх моїм словом,208] Тільки б ти серцем своїм слово оте прихистив!209] Спини парф'ян—втікачів, груди римлян оспівувать буду210] Й стріли, що мече їх парф, коней звернувши назад.211] Ти утікаєш, щоб перемогти, але що ж залишаєш212] Для переможених? Марс, парфе, покинув тебе.213] Скоро заблисне той день, як тебе, променистого мужа,214] Біла, мов сніг, четверня площами Рима промчить.215] Поперед тебе ітимуть вожді з ланцюгами на шиях —216] їм уже втеча стрімка не допоможе тепер.217] Весело те споглядатиме юнь — наші хлопці й дівчата,218] В кожного з нас у той день щастям душа забринить.219] От запитає котрась: "Як вождів тих імення? Які ж то220] Гори зображені там, ріки, долини які?"221] Все поясни їй, а ще навіть те, про що й не питала,222] Хоч би й не знав ти всього — мов про відоме, кажи:223] "Хто у вінку із тростин, то Евфрат; в кого синяві пасма224] В'ються по плечах, то це — славний на витоки Тігр.225] Там он вірмени ідуть; ось — Данаєва донька Персіда;226] Це — славнозвісне колись місто між перських долин.227] Цей ось і той он — вожді". Якщо знаєш — назви поіменно,228] Втім, хоч би навіть не знав,— сам ти їх вдало назви.229] Та й за бенкетним столом не змарнуй для знайомства нагоди:230] Не про одне лиш вино думати слід, поки п'єш.231] Там же й Амур, зарум'янившись густо, до рук своїх ніжних232] Ріг раз од разу бере, повен п'янкого вина.233] Тільки—но Вакх йому крильця зросить, — вологою взявшись,234] Пурхать не може той бог, німо стоїть, та за мить235] Вже він із крилець вологу ту струшує; хай лиш на серце236] Крапля комусь упаде — тут же пектиме любов.237] Духу вино додає, до кохання жагу роздимає,238] Вихилиш келих до дна — туга покине тебе.239] Сміх бере гору тоді, до змагання й злидар чує силу,240] Болі, турботні думки вже не захмарять чола.241] Рідкісна в нашу добу заполонює душу відвертість,242] Підступи й хитрощі геть бог правдолюбний жене.243] Ось коли хлопців серця в свої сіті ловили дівчата:244] Владна Венера й вино —— наче вогонь у вогні.245] Хай лиш в оману тебе не введе миготлива лампада:246] Не за вином, не вночі вроду цінити берись.247] Таж серед білого дня трьом богиням Паріс приглядався,248] Поки Венері сказав: "Першість тобі віддаю".249] Ніч усі хиби, всі вади бере під своє покривало,250] Тож перша—ліпша з дівчат гарною буде вночі.251] Про самоцвіти, багрець, чи правдиві, лиш день тобі скаже,252] Як і про постать, лице, чи бездоганні, — лиш день.253] Ще називати місця, що на здобич жіночу багаті? —254] Легше піщинки, хоч їм ліку немає, злічить.255] Мав би ще Байї назвать, узбережжя мережане Байїв,256] А чи купальні, що в них води сірчані паркі?257] Зранений в серце, зітхнув не один, покидаючи місто:258] "От тобі й полікувавсь у славнозвісній воді!"259] Ось біля Рима, в гайку, розмістилась Діани святиня —260] В битвах кривавих, мечем, владу вона здобула.261] Діва, що в цноті живе, що ненавидить стріли Амура,262] Людям стільком завдала, гнівна, й завдасть іще ран.263] Досі, нерівноколесу вперед женучи колісницю,264] Муза вказала тобі щедрі для ловів місця.265] Зараз я викладу, як ти найкраще б до рук міг прибрати266] Ту, що вподобав, а це — стрижень повчання мого.267] Хто б ви й де б не були, зосередьтесь, тямкі до науки,268] Й до обіцянок моїх вухо прихильно схиліть!269] Спершу ти ось що гарненько затям: не буває такої,270] Що не далася б до рук — ти лише сіті розстав.271] Скорше помовкнуть пташки навесні, серед літа — цикади,272] Скорше менальський гончак буде тікать од зайців,273] Ніж гордуватиме ласкою жінка, бо й та, котра з виду —274] Стійкість одна, в той же час — любощів прагне в душі.275] Втіх потаємних юнак а чи дівчина рівно жадають,276] Той — неприховано, ця — глибше ховає жагу.277] От ухвалили б ми, чоловіки, не спішити з любов'ю —278] Жінка до нас по любов першою б мусила йти!279] Мукає — кличе бика на лугу соковитім телиця,280] Лунко й кобила ірже, тільки—но вгледить коня.281] В нас не така невгамовна жага, не така вже нагальна,282] Знає межу чоловік, хоч і пройма його хіть.283] Чи про Бібліду згадать, що до брата злочинним палала284] Пломенем і через те духу пустилась в петлі?285] Мірра ж отця свого, не як дочці подобає, любила —286] І під корою тепер, стиснена, гріх свій таїть.287] Слізьми її, що з пахучого дерева скрапують нині,288] Змащуєм тіло; в сльозі — діви ім'я збереглось.289] Десь по затишних долах, у підніжжі лісистої Іди290] Білий—білісінький бик, стада окраса, бродив.291] Чорна лишень між рогами була в нього плямочка—вада,292] В іншому — сяяв увесь, мов хто облив молоком.293] Кноські й кідонські до того бика поривались телиці,294] Кожна жадала відчуть буйну вагу на собі.295] Та Пасіфая запрагла з биком пов'язатись любов'ю,296] Тут же телиці гладкі стали ненависні їй.297] Знане кажу: навіть Кріт, на якому сто міст гамірливих,298] Хоч полюбляє брехню, не заперечить мені.299] Кажуть, своєю ж рукою вона, хоч до того не звикла,300] Рвала м'які для бика трави і листя дерев.301] Всюди за стадом ішла й навіть думки не мала про мужа:302] Той білосніжний рогань гору над Міносом взяв.303] Що ж зодягатись тобі у прегарне вбрання, Пасіфає?304] Таж на прикрасах твоїх не розуміється бик.305] Нащо люстерко здалось, коли йдеш на узгір'я за стадом?306] Зачіску стільки разів чи не безглуздо мінять?307] Дзеркалу все ж довіряй: воно скаже, що ти не телиця,308] Що на дівочім чолі рогів не вгледиш таки.309] Мінос ще милий тобі — то не треба шукати коханця,310] Потайки хочеш кохать — то хоч бика не кохай.311] Де там! У гори, ліси, залишивши володарську спальню,312] Мчить, мовби гнав її Вакх — буйний Аонії бог.313] О, як то часто пекла вона заздрісним оком телицю:314] Чим це, мовляв, ось така вабить обранця мого?315] Бач, вона все перед ним соковиті витоптує трави —316] Думає, глупа, що й він з неї не зводить очей.317] Мовивши, тут же велить ту телицю ні в чому не винну318] Гнати з лугів на ріллю — під луковидне ярмо319] Чи на заріз, ніби в жертву богам, щоб суперниці серце320] Взяти до рук, як лиш їй груди ножем розітнуть.321] Скільки складала тих жертв і, тримаючи серце в долоні,322] Криво всміхалась: "Ану — йди, залицяйсь до мого!"323] То вона хоче Європою буть, то — Іо: ця — в корову324] Перемінилася; ту — бик віз на спині своїй.325] Стада вожак дерев'яну корову сприйнявши як справжню,326] З нею зійшовся—таки; плід — таємницю розкрив.327] Варто крітянці було не зважати на пристрасть Тієста328] (О, як нелегко жоні вірною буть одному!) —329] Коней не стримав би Феб серед неба й назад, до Аврори,330] Він колісниці б тоді не розвернув на бігу.331] Волос пурпурний в отця свого, Ніса, дочка його вкрала —332] Й лоном дівочим тепер тисне скажених собак.333] Марса уникнувши на суходолі, на морі — Нептуна,334] В рідному домі Атрід жертвою жінки упав.335] Хто не сплакнув над жагою ефірської діви Креуси?336] Хто про Медею не чув — матір, убивцю дітей?337] Фенікс, Амінтора син, невидющі виплакував очі.338] Рвав Ппполіта живцем коней сполоханих шал.339] Що ж осліпляєш невинних дітей? На твою божевільну340] Голову — прийде пора — кара, Фінею, впаде!341] Вся ця біда — од жінок: їх любовне бажання сильніше342] Й шалу у ньому завжди більше, ніж в чоловіків.343] Сумнівів, отже, не май: будь—яка може стати твоєю;344] Хтозна, чи з—між багатьох мовила б "ні" хоч одна.345] Хай і відмовить якась, але кожній лестять залицяння,346] Хоч ошукався — дарма: що та відмова тобі?347] Чи ошукався, однак? Таж нове залицяння — солодше:348] Більше сусідське добро нам до душі, ніж своє.349] Завше—бо й нива чужа урожаєм багатшим рясніє,350] Завше й чужа череда вим'я повніше несе.351] Спершу служницю пізнай, що при тій, котру звабити хочеш:352] Так ти полегшиш собі до господині підхід.353] Чи до своїх таємниць підпускає служницю, дізнайся,354] Чи в тій прихованій грі з нею вона заодно.355] Спробуй, якщо все це так, підкупить, ублагати служницю:356] Схилиш її на свій бік — легко досягнеш мети.357] Час підбери (на це — й лікар зважає), коли господиня358] Без намовляння твого візьме принаду з гачка;359] Візьме ж охоче тоді, коли солодко, гоже їй буде,360] Як на врожайній землі — повному сили зерну.361] Бо, коли туги, ні болю нема — наче ширяться груди,362] Спритна Венера тоді влесливо входить у них.363] Поки зажурений був Іліон — ворогам не давався,364] А звеселивсь — і коня, повного зброї, прийняв.365] Мить підбери, коли хитра суперниця їй дозолила:366] Легко за себе тоді зможе помститись вона.367] Зранку, як зачіску буде вкладать господині служниця,368] Мовби собі, а не їй скаже впівголос, аби369] Враженій гніву додать — так вітрило снаги дає веслам —370] "Кривднику ледь чи б могла кривдою ти відплатить".371] От і про тебе додасть, переконливих слів приточивши, —372] Сохне, мовляв, од жаги, розум потьмаривсь йому.373] Ґав не лови тоді: вляжеться вітер — охляне вітрило,374] Наче тонесенький лід, тане за мить якусь гнів.375] Може, подумаєш тут: "Чи не звабити й гарну служницю?" —376] Це небезпечна, скажу, і непродумана гра,377] Бо заохотиш не всіх: одна дбатиме про господиню,378] Інша — про себе: тебе схоче собі зберегти.379] Править лиш випадок тут. І хоч доля сприяє сміливим,380] Ще раз і ще раз кажу: на небезпеку не йди!381] Не стрімчаками вестиму тебе, не до прірви скерую,382] Ступиш на стежку мою — пастки уникнеш на ній.383] А причарує таки, як листи буде брати й давати,384] Тілом, не пильністю лиш, мила служниця тебе —385] Все ж господиню спочатку здобудь, а її — вже потому:386] Не від служниці—бо слід розпочинати любов.387] Добре ще зваж на одне (якщо віриш моєму мистецтву —388] Ну, а на вітер, затям, слів не пускатиму я):389] Взявся за діло — доводь до кінця. Служниця не зрадить,390] Хай лиш відчує сама частку й своєї вини.391] Птах, чиї крила у клею в'язкім, не зів'ється під небо,392] Вбіг у тенета кабан — більше в чагар не шугне.393] Риба, піймавшись на гострий гачок, не гулятиме в морі,394] Звабив — довершуй свого і переможцем відходь!395] Отже, не зрадить, кажу, відчуваючи спільну провину,396] Про господиню ж усе з вуст її знатимеш ти.397] Лиш не обмовся комусь! Не обмовишся — буде й служниця398] Радо тобі сповіщать, де лиш яка новина.399] Знай: помиляється той, хто вважає, що тільки на полі400] Й морі потрібно ловить пору, догідну для дій:401] Як не щодня ми зерно довіряємо ниві примхливій,402] А зеленавій воді — вигнуте дно корабля,403] Так не щодня на гарненьких дівчат полювання успішне:404] Часто вдається воно тільки в означений час.405] Хай це народження день, хай календи, що ними Венера406] Тут же за Марсовим свій, всміхнений, місяць веде,407] Хай це той день, коли цирк виставляє не звичні прикраси,408] А полонених вождів подиву гідні дари, —409] Діло облиш! Підступає зима, нависають Плеяди,410] В хвилю пірнути спішать ніжні зірки Козенят.411] Час одпочинку тоді. Хто довіриться морю в ту пору —412] Той на уламках судна душу заледве спасе.413] Краще почни з того дня, многослізного дня, коли кров'ю414] Римлян, що впали в бою, води алійські взялись.415] Чи з неробочого, сьомого, дня, що його шанувати416] Від найдавніших часів звик палестинський гебрей.417] Добре ти все обміркуй на вродини своєї коханки:418] Витрати будуть, а це — вісники чорного дня.419] Як не викручуйся — візьме своє: не забракне їй хисту,420] Щоб обібрати того, хто умліває з жаги.421] Прийде до неї торговець—хитрун (таки знає, до кого!),422] Викладе весь свій товар; ти сидиш поряд, вона —423] Скаже й тобі вибирать (заодно й твій смак перевірить),424] Потім пригорне тебе, далі попросить: "Купи!"425] "Цей подарунок, — додасть, — мені милим буде надовго:426] Що лиш у мріях було, нині саме йде до рук!"427] "Грошей, — замнешся, — з собою не взяв я…" — попросять розписку,428] І дорікнеш сам собі: "Нащо я вчився писать!"429] Що, коли день уродин, аби тільки приймати дарунки,430] Двічі й тричі на рік буде вона святкувать?431] Ще ж і поплаче не раз: десь кульчик, мовляв, загубився —432] Шкода велика, бо він з каменем був дорогим.433] Часто ще просить: "Позич". Позичиш — уже не поверне,434] Отже, на втрати чекай, а про подяку забудь!435] Хай би я був стоязикий, стоустий — усе ж не зумів би436] Викласти тут до кінця кляте мистецтво блудниць.437] Віск на табличці гладкій для початку хай брід тобі вкаже,438] Воскові спершу довір, що на душі залягло.439] З лестощів різних почни, з тих слів, що коханцям віддавна440] Знані, й слізних благань, хто б ти не був, не жалій!441] Випросив Гектора, сина, Пріам — ублагавши Ахілла;442] М'якне й розгніваний бог, чуючи просьбу палку,443] Про обіцянки тоді не забудь: обіцянка — не шкодить,444] Нею ж усякого ти можеш зробить багачем.445] Той, хто повірив хоч раз, не покине надії, богині:446] Хоч і брехлива, та все ж годі без неї прожить.447] От подарунок даси, а тебе — ще й покинути можуть,448] Бо ж домоглася свого, втрата вже їй не страшна.449] А не даси — їй надія шептатиме: "Ще ж подарує…"450] Так рільника з дня на день дурить безплідна рілля.451] Так і завзятий у кості гравець, аби лиш не програти,452] Все програє, а рука тягнеться знову до гри.453] Перша турбота твоя — поєднатися без подарунку:454] Щоб не даватись дарма — буде твоєю всякчас.455] От і пошли їй листа, що в мереживі слів найніжніших, —456] Перший він слід прокладе, настрій розвідає там.457] Таж підманув колись лист — на яблуці напис — Кідіппу:458] Лиш прочитала його — тут же піймалась у сіть.459] Нум до науки, о римське юнацтво! Й не тільки для того,460] Щоб за підсудних тремких гарно стояти в суді:461] Як простолюддя, хмурного суддю і сенат щонайвищий —462] Схилиш ти й дівчину так словом ученим своїм.463] Не похваляйся, проте. Не спіши з красномовством до часу,464] В мову свою навмання пишних речей не вплітай.465] Хто б то, крім дурня хіба, до дівчини вчено звертався?466] Скільки разів через лист діло все йшло нанівець!467] Так, як говориш, пиши, щоб довіра була, та ласкаво —468] Начеб ти бесіду вів, начеб у вічі дививсь.469] Раптом не прийме листа, відішле його, не прочитавши, —470] Ще прочитає колись, кроку назад не роби.471] З часом же бик до ярма, до повільного плуга звикає,472] З часом кориться вузді ще не об'їжджений кінь.473] Перстень, залізне кільце од постійного тоншає вжитку,474] Сам же окрайцем стає, краючи землю, леміш.475] Камінь, хоч він і твердий, вода, хоч яка вона плинна, —476] Брилу камінну, проте, сточує плинна вода.477] Ти й Пенелопу саму — постарайся лишень — переможеш,478] Трою, за рік чи за два, — візьмеш ти, візьмеш—таки!479] А прочитавши, одвіту не дасть — до одвіту не силуй:480] Тільки б читала твої сповнені ласки слова.481] Що прочитає, на те як не нині, то завтра відпише:482] З часом, по крокові крок, стане близькою тобі.483] Спершу — чого не бува? — ти гіркого листа прочитаєш:484] Марні зусилля, мовляв; більше, прошу, не турбуй.485] Просить, а думає так: "Налягатиме ще — поступлюся".486] Тож осягнеш ти свого, лиш наполегливий будь.487] Може, на лектиці кралю твою, що лягла собі навзнак,488] Слуги нестимуть; її — мов ненароком зустрінь,489] Слово до неї промов, та не прямо кажи — манівцями:490] Так ти в оману введеш вухо злобливе чиєсь.491] Може, сама на прогулянку вийде під портик розлогий —492] З нею дозвілля й своє не забувай розділить.493] То трохи спереду йди, то, відставши, — дещо позаду;494] Часом приспішуй ходу, часом поволі ступай.495] Можеш на відстані пари колон, для поваги, триматись,496] Можеш пліч—о—пліч іти — жодного сорому тут.497] Сяде в театрі, всім очі милуючи, — сядь побіч неї:498] Буде на чому й тобі гарно попасти свій зір.499] Тільки частіш поглядай, досхочу подивляй її вроду,500] Мову веди звіддаля — знаками, порухом брів.501] Щедро тому, хто зображує дівчину, бий у долоні,502] Хто за коханця — тому ще запальніше плещи.503] Стане — за нею вставай; сидить — не схоплюйся з місця,504] Бо відтепер не тобі час твій належить, а їй.505] Не кучеряв лиш волосся свого розігрітим залізом,506] Каменем звітрених скель заросту ніг не стирай.507] Хай цим займаються ті, хто звеличує матір Кібелу508] На верескливо гучнім, як у фрігійців, ладу.509] Врода недбала — окраса мужів. Чи не викрав із Кріту510] Міноса доньку Тесей, хоч кучерявий не був?511] Чепуруном Гіпполіт не ходив, а сподобався Федрі,512] В лісі б Адонісу жить — рани ж богині завдав.513] Зваблює хай чистота й засмаглість на Марсовім полі,514] Тога нехай на тобі гарно, рівненько лежить.515] Зуби — щоб чисті були, язика щоб ніде не кололи,516] Хай не гуляє нога в надто широкім взутті.517] Хай не стирчить навсібіч абияк підтяте волосся:518] Чуб свій і заріст лиця вмілій руці довіряй.519] Також про нігті подбай, щоб не довгі були та без бруду,520] З ніздрі, як часом бува, щоб волосок не стремів.521] Подих аби неприємним не був, коли рота розтулиш,522] Запах провідці отар, цапа, з під пахв щоб не чувсь.523] Інше — то справа манірних дівчат або тих серед хлопців,524] Хто не обранку (ганьба!) — хлопця очима пасе.525] Втім, уже Вакх закликає співця! Він сприяє коханцям,526] Радий вогневі, що ним сам же колись пломенів.527] Наче причинна, бродила піском, їй незнаним, крітянка —528] Дією, куснем землі, що серед пінявих хвиль.529] Як покладалась до сну, так і вибігла: в туніці вільній,530] Боса; волосся густе злотом по плечах пливло.531] В безгомінь моря, до хвиль: "Жорстокий Тесею!" — гукала,532] Сльози дощем по лицю (чи заслужила?) лились.533] Кликала й плакала враз — пасувало одне їй і друге:534] Сліз найрясніші струмки вроди не збавили їй.535] Знов себе в груди б'є найніжніші — "Утік, — лементує, —536] Зрадник лукавий, утік! Що ж мені бідній робить?..537] Що ж мені, — плаче, — робить?.." Аж тут задзвеніли кімвали,538] Бубни озвались лункі з—під невсипущих долонь.539] З остраху падає ниць, на півслові жалі перервавши,540] Зблідла вона на лиці — крові й краплинки нема.541] Ось і менади вже тут, на плечах розпустивши волосся,542] Ось і сатири в'юнкі, Вакха провісники, тут;543] Ось і підпилий Силен на ослі, що прогнувся під старцем,—544] Хоч і підпилий, проте вправно за гриву вхопивсь.545] Та, поки ловить менад, а вони — з ним забаву заводять,546] Поки, невдаха—їздець, ослика прутом шмага,547] Раптом не втримавсь—таки — стрімголов через вуха ослячі548] Гепнув, сатири ж йому: "Батьку, вставай же, вставай!"549] Поки те діється, Вакх на обвитій плющем колісниці550] Тиграми править; в руках — віжки дзвенять золоті.551] Дівчині — голос, рум'янець пропав, про Тесея забула,552] Тричі хотіла тікать — тричі в'язав її страх.553] Кинуло в дрож її; колос легкий так од вітру здригнеться,554] А на грузьких мокляках — очеретина суха.555] Бог же: "Це я, — проказав, — захисник твій вірніший. Не бійся!556] Станеш, крітянко, мені, Вакхові, ти за жону!557] Дар мій весільний — небо — візьми: кораблів заблукалих558] Будеш сузір'ям новим, ночі оздоба, вести".559] Мовивши те, зістрибнув, щоб вона не лякалася тигрів,560] Із колісниці; нога глибоко вгрузла в пісок561] Діву обнявши, повіз (чи могла опиратись?) на небо:562] Що лиш на думку спливе — легко богам осягти.563] Ті — Гіменею хвалу вже виспівують, Вакхові — інші,564] Так з нареченою бог на небесах поєднавсь.565] Тож, коли Вакха дари виграватимуть перед тобою,566] А коли трапиться ще й гарна сусідка тобі —567] Спершу до святощів ночі звернись, до Ніктелія—батька,568] Щоб од вина не було шкоди твоїй голові.569] Далі — багато чого, хоч не навпрост, їй можна сказати:570] Що не домовиш їй ти — в думці домовить сама.571] Потім черкни щось вином, хай стіл лестить замість тебе,572] Хай вона знає, над ким влада її відтепер.573] В очі — очима дивись, хай жагу твою бачить, бо часто,574] Хоч і німують уста, мову обличчя веде.575] Келих, що з нього вона надпила, поспіши перейняти576] Й де ще тепло її губ — там його й ти пригуби,577] Візьме шматочок якийсь — туди ж сягнувши рукою,578] Пальцями пальців її мов ненароком торкнись.579] Ще постарайсь, щоб її чоловік тебе теж уподобав:580] Дружба ця їй і тобі стане в пригоді не раз.581] Випаде жереб тобі за вином — відступи йому жереб,582] Він хай бере твій вінець, хай покерує питтям.583] Чи дорівняв тобі, чи не дотягся — віддай йому першість,584] Слово прихильне своє кинуть йому не вагайсь.585] Певний це, втоптаний шлях — по—мистецькому друга вдавати,586] Втоптаний, певний, а все ж — ковзко й на ньому бува.587] Так управитель не раз перевищує міру належну:588] Більше на себе бере, ніж доручалось йому.589] Ну, а тепер — щодо міри в питті, вона ж — очевидна:590] Хай не підводять тебе ні голова, ні нога.591] Надто сварок уникай, бо ж вино спонукає до сварки,592] Руки, до бійки швидкі, стримуй, попивши вина.593] Впав колись Еврітіон через те, що напивсь по—дурному, —594] В колі гостей, за вином, дотеп доречний, не гнів.595] Як голосистий — співай, як проворний — берися до танцю, —596] Дар од природи на те, аби подобатись ним.597] Справжнє сп'яніння — біда, а вдаване — то допомога, —598] Хай заплітається твій, хоч і не п'яний, язик:599] Може, зухваліше зробиш ти щось чи скажеш — не страшно:600] Всяк зрозуміє тебе — вже напідпитку, мовляв.601] їй побажай гараздів і тому, хто втішається нею,602] Подумки ж — лиха йому, всяких болячок назич.603] Потім, як гості почнуть галасливо вставати з—за столу,604] Саме при тій метушні гарну нагоду лови:605] В гурт увіпхавшись, дістанешся легко до кралі своєї —606] Пальцями стану торкнись, ногу — ногою відчуй.607] Тут і зізнатись пора. Одначе не мнись по—селянськи —608] Доля й Венера стоять лиш за хоробрих людей.609] Про красномовність не стану тобі настанов подавати:610] Досить тобі забажать, — мова сама попливе.611] Вміло коханця вдавай, говори їй про зранене серце,612] Щоб переконливим буть — весь на те хист поклади.613] Втім, це неважко, бо кожній здається, що гідна любові, —614] Хай препогана, усе ж вірить у вроду свою.615] Та не один, хто вдавав, любов'ю проймавсь мимоволі:616] Спершу зображував пал, потім направду палав.617] Будьте ж, дівчата, ласкаві до тих, хто вдає, що кохає:618] Та, котра грою була, — справжньою стане любов!619] Словом лестивим, юначе, пора її серце здобути:620] Плин гомінкого струмка й кручу підмиє не раз.621] Личко, волосся хвалить не лінуйсь і тонюсінькі пальці,622] Мовби хто виточив їх, і невеличку стопу.623] Саме така похвала й для цнотливої — медом на душу:624] Дівчина ж понад усе дбає про вроду свою!625] Сором ще й досі хіба не пече і Юнону, й Палладу,626] Що у фрігійських лісах віддано першість не їм?627] Хвалиш — то всі свої барви показує птиця Юнони,628] Будеш без слів подивлять — не виставлятиме їх.629] Любить же навіть рисак біговий, коли часом по шиї630] Злегка поплещеш або ж гриву розчешеш йому.631] На обіцянки, гляди, не скупись: це чудова принада,632] Свідками ж різних богів, щоб довіряла, бери!633] Що присягають закохані, з того й Юпітер сміється, —634] Хай із присяг тих, мовляв, гру собі роблять вітри!635] Він, було, й Стіксом підземним колись присягався Юноні,636] Тож потурає всім тим, хто з нього приклад бере.637] Вигода є від богів, а є вигода — віра хай буде, —638] На вікодавній олтар і узливаймо, й кадім!639] Не в безтурботті боги, не в солодкому сні пробувають, —640] От ви й по правді живіть: над усіма — божество.641] Ввірене вам — поверніть, договори вшановуйте чесно,642] Серця — обман, а руки — хай не забруднює кров.643] Маєте розум — жартуйте з дівчат: покарання не буде!644] Вірність ганебніша тут (як не дивуйсь!), ніж обман.645] Зваблюйте звабниць, бо це назагал — безбожне поріддя, —646] В сіті, призначені вам, хай потрапляють самі!647] Кажуть, в Єгипті колись дощів живодайних забракло —648] Дев'ять років підряд сонце палило поля.649] До Бусіріда прийшов тоді Трасій: "Юпітера, — мовив, —650] Може власкавить лише мужа захожого кров".651] "Що ж, — на те Бусірід, — будеш першим даром для нього, —652] Спраглій землі єгиптян воду, захожий, даси!"653] Так Фаларід, було, в міднім бикові засмажив Перілла:654] В череві твору свого смажився сам же творець.655] Та й по заслузі обом! Винахіднику смертної муки656] Звідати винахід свій — це справедливість сама.657] Тож віроломній нехай віроломством відміряно буде,658] Приклад лихий подала — цим же хай сплатить тобі.659] Важить немало й сльоза, розворушиш і кремінь сльозами,660] Зможеш — хай лиця твої вогкими будуть од сліз.661] А як не зможеш (не все ж, коли треба, сплакнути вдається) —662] В очі собі крадькома спробуй хлюпнути води.663] Що, проте, з лестощів тих, не присмачених ще й поцілунком?664] Не поцілує тебе — все—таки сам поцілуй!665] Може, пручатись почне, може, вилає ще, а насправді,666] Хоч і пручатись почне — хоче, щоб ти переміг.667] Тільки ж не грубо зривай з її ніжних губ поцілунки,668] Щоб не жалілась вона — от неотеса, мовляв!669] Хто ж поцілунок забрав, а віночка не смів їй забрати —670] Втратити вартий і те, що перепало йому.671] Після цілунку хіба ж то не крок до здійснення мрії?672] Кроку того не зробить — тупість, не цнота, повір!673] Кажеш, насильство? Хай так Але ж воно миле дівчатам:674] Що так їх вабить, на те начебто з примусу йдуть.675] Силою схилиш до втіх — усяка зрадіє тій силі;676] Навіть зухвалість ота — гарний даруночок їй.677] А не торкнешся, хоч міг, — удаватиме радість обличчям,678] Серцем до тебе, однак, — певен я, — чутиме жаль.679] Силою Фебу взяли, та й сестра її звідала силу, —680] Й не нарікали на тих, хто перемогу здобув.681] Річ усім знана, а все ж не зайве про те нагадати,682] Як із Гемонії муж взяв Лікомеда дочку.683] Вже пастухові—судді горезвісну дала нагороду684] Перша з—між трьох, що зійшлись побіля Іди богинь.685] Вже із далеких країв прибула до Пріама невіста —686] Впевнено в Трої самій грецька осіла жона.687] Вслід за ображеним мужем тоді поклялось усе військо688] Еллінів: біль одного спільною справою став.689] Сам же Ахілл (був би сором, якби то не з волі Фетіди!)690] Одягом довгим ховав стать чоловічу свою.691] Чим, Еакіде, ти руки зайняв? У мистецтві Паллади,692] Не у прядінні, шукай слави гучної собі!693] Що тобі кошики ті? До щита в тебе здатна лівиця,694] В правій, що нею вкладеш Гектора, — вовни клубок?695] Нум веретено одкинь, що намотує нитку марудну, —696] Списом тобі потрясать, що з Пеліонських гаїв.697] З Деїдамією в спальні одній випадково лишившись,698] Пристрасті не вгамував — сам себе видав Ахілл.699] Силою (вірити слід) була тут же подолана діва,700] Потай жадала й сама, щоб подолали її.701] "Не покидай!" — зупиняла Ахілла, що йти поривався,702] Вже ж бо не прядку в руці — грізне оружжя тримав.703] Де ж те насильство тепер? Чому так ласкаво вмовляєш,704] Деїдаміє, того, хто тебе силою взяв?705] Так—бо вже є воно: жінка соромиться діло почати, —706] Як же їй мило зате згодом оддатись йому!707] Декотрі з чоловіків, шанувальники власної вроди,708] Ждуть, поки жінка сама кине їм перше слівце.709] Ні! Чоловік підійти має першим, йому слід просити,710] їй — доброзичливо те, що попрохали, сприйнять.711] Щоб піддалась, попроси: над усе прохання їй милі;712] Як закохавсь, розкажи, далі — бажання розкрий.713] Таж героїнь стародавніх благать не цуравсь і Юпітер,714] Першою жодна з красунь до Громовержця не йшла.715] Може, відчуєш до тих умовлянь твоїх нехіть у неї —716] Стримайсь на деякий час, щезни їй з—перед очей.717] Вабить — що в руки не йде; викликає відразу — що липне:718] Менше набриднеш ти їй — більше захоче тебе.719] Значить, у хіті своїй зізнавайсь не одразу й не завжди:720] З дружби, мов з зав'язі цвіт, хай визріває любов.721] Я помічав: неприступна — шовковою з часом робилась,722] Хто шанувальником був — потім коханцем ставав.723] Блідість лиця мореплавця не красить: в одкритому морі724] Сонце й солона вода смалять його день у день.725] Блідістю б не хизувавсь і рільник, що веде просто неба726] Рало й мотикою б'є — спушує скибу важку;727] Й ти, хто Паллади вінок у змаганні пітнім добуває,728] Блідістю тіла свого тільки б огиду будив, —729] Хто закохавсь — той блідий; коханця прикрашує блідість,730] Дурень хай бачить у ній явної слабості знак!731] Був же блідий Оріон, як за Сідою бігав лісами,732] Дафніс рум'яним не був — горду наяду кохав.733] Має і худість вагу: про твій стан вона свідчить; і ще ось:734] Голову вкрити плащем ти не вважай за ганьбу.735] Й неспані ночі — добро: від безсоння стрункішає тіло736] Й від невідступних страждань, свідків твоєї жаги.737] Щоб домогтися свого, нещасливця вдавай, аби кожен738] Мовив, зустрівши тебе: "Видно, таки закохавсь".739] Що тут казать? Із неправдою правда змішалася нині:740] Дружба — один тільки звук; вірність — одна лиш мана.741] Ти полюбив? Перед другом, гляди, не вихвалюй обранки:742] Радо повірить тобі, радо й підмінить тебе.743] "Так, але ж Актора внук не поквапивсь на ложе Ахілла,744] Федри, що в цноті жила, все ж не торкнувсь Пірітой?745] А Герміону Пілад не'інакше любив, як Палладу —746] Феб, як сестрицю свою — два Діоскури—брати".747] Хто б сподівався на це — краще яблук на тамариску748] Хай сподівається він, меду — на хвилях ріки!749] Милим є тільки порок; на умі — лиш своя насолода:750] Ближньому більше допік — більшої втіхи зазнав.751] Отже, не ворога (от дожились!) слід боятись коханцю —752] Вірних, кажу, уникай, щоб у безпеці ти був.753] Родича, брата свого бережись, наймилішого друга:754] Вся ця громадка тобі справжнього страху завдасть.755] Щоб закінчити, додам: щодо вдачі дівчата бувають756] Різні; до сотень сердець сотні підходів шукай.757] Вдатна й земля не повсюдно на все: тут родить оливки,758] Там — виноградну лозу, ще десь — добірні жита.759] Скільки облич — стільки вдач є на світі; розумний зуміє,760] Хоч незліченні вони, пристосуватись до них,761] Наче Протей: то ставав кабаном він, то левом, то раптом —762] Деревом, то серед хвиль — хвилею легко гойдавсь.763] Так от і рибу по—різному ловлять: гачок тут підходить,764] Там — лише остень, а там — тягнуть об'ємисту сіть.765] Різного віку жінок ти по—різному, отже, приваблюй:766] Пастку досвідчена лань здалеку спостереже.767] Серед невчених — умом не хизуйсь, між цнотливих — зухвальством,768] Бо перестануть вони, бідні, й собі довірять.769] От і буває, що ту, котра чесного хлопця боїться,770] Хутко в обійми свої явний негідник бере.771] Частку роботи зробив я; лишається ще якась частка,772] Якір метнувши, спочин матиме мій корабель.
