Читать «Золоті Ворота» онлайн - страница 33

П’ять років тому моїй діяльності було поставлено перепону. Мене виключили зі Спілки письменників. Мої книги знищено точнісінько так, як це робили гітлерівці в 1933 році в Німеччині. Я став жебраком, а на мою творчу діяльність накладено громадське і літературне табу.

Запрошення університетів Ратгерс (Нью-Джерсі) та Йорк (Торонто), а також Учительських Громад Канади, куди мене запрошували читати лекції про радянську фантастику, я не міг використати, бо ниті всіх рішень знаходяться в руках органів держбезпеки, котрі узурпували конституційні прерогативи.

Таким чином, мене підштовхують до катастрофічної ситуації: або я повинен вчинити якийсь акт «покаяння» й визнати свою «вину» з тим, щоб вернутися в лоно «правовірної» літератури — або ВМЕРТИ. Я вибираю друге.

Більше не можна терпіти злочинну жорстокість і бандитизм бюрократії, що руйнує нашу країну, свідомість народу, майбутнє. Справа ж не лише в мені. Трагедія моєї життєвої ситуації — лише ілюстрація до більш обширної трагедії всього народу, всього світу. Страшний Дракон бюрократії став історичною реальністю сучасності і очолив повзучу контрреволюцію на всіх рівнях громадського життя. Від цього нікуди не подінешся — найближчі роки будуть роками жорстоких катастроф, з котрими не справиться жодний з’їзд Партії, жодне надзвичайне становище.

Ураган хвали й захоплення на сторінках газет, журналів та книг — найстрашніша зрада революції. Нема виправдання для письменників та журналістів, винних у цьому. Перша Країна Соціалізму потребує тепер граничної щирості й правдивості, бо з вантажем брехні вперед нема шляху!

Я вибираю ШЛЯХ ПРАВДИ. Я добровільно вибираю поєдинок з Легіоном Зла, що користується прекрасними ідеалами для мерзотних цілей насичення й нищення світлих, еволюційних сил. Я викликаю на бій цих виродків мороку.

Леоніде Іллічу! Це не слова людини у відчаї, не слова психопата. Я промовляю це спокійно й радісно, враховуючи всі наслідки. Всі психолікарні світу не зроблять мене божевільним. Даний лист стане відомим усьому світу, і люди будуть стежити за поєдинком. Хай проявляться лиця — ХТО Є ХТО?

З ким Ви, Леоніде Іллічу? Хто оточив Вас страшною стіною відчуження і славослов’я? Партія не може впливати на події в житті народу. Чому злочинність, загальне п’янство, злодійство, цинізм, безвір’я, жадібність захлюпнули нашу країну?

Розірвіть полон бюрократичного Мінотавра або приєднайтесь відкрито до легіону терзателів та мучителів.

Я оголошую голодовку з 26 червня 1976 року на знак протесту проти сваволі, беззаконня і бюрократичного бандитизму, котрі стали нормою державного життя. Це початок нашого поєдинку, якщо Ви відкрито станете на бік темряви.

Що таке моє життя, коли загибель загрожує всій країні, світові? Не можна більше спокійно їсти і спати, коли стікають кров’ю люди у всіх країнах світу. Коли висохне димуюча ріка крові? Хто наступний?.. Не можна насолоджуватися делікатесами й гурманськими стравами, коли від голоду вмирають мільйони дітей у всьому світі! Не можна безтурботно сміятися і уявляти себе миротворцем, коли арсенали великих держав тріщать від ядерних потвор! Не можна мріяти про «прекрасне майбутнє», коли на Сході піднімається зловісна тінь небувалого ще Дракона!