В каруселі історичнійЗнемагає дух завжди,Все питаючи трагічно —Хто ми, звідки і куди?Що таке і наше горе,І томління, і водіння,І галактики, і зорі —Суть чи сонне мерехтіння?Хто нас кинув у спіраліБудування чи падіння,Що таке космічні далі —Суть чи сонне мерехтіння?Як наш дух прийшов до тямиСеред грізної пустелі,Серед зоряної ями,На скривавленій постелі?Це було чи не було?Пояснити неможливо…Вітром часу замелоМатеринську давню Ниву,Те Надвічне джерело,Що зродило Духу Диво…Де ж та мислі чудо-птиця,Що розв’яже вузол снів,Розгадає таємницю,Грізну тайну Скакунів?В каруселі днів-ночейНам розгадка, може, й сниться,Але сонячна правицяГеть змітає спогад цей…І лише дитячі сни,Міфи та казки незвичніНам приносять з далиниТі осяяння правічні,Коли в зоряні світиІз Праматерніх ГлибинДля творящої метиТитанічний рушив Син…Райдужне волосся в нього,У очах і світло, й тінь,У небачену дорогуВершника несе Пракінь —Кінь, існуючий завжди,Неуявний, мов кохання,Кінь казкової ходиІ пісенного іржання…Там, де ступить він ногою,Загораються зірки,І планети мчать юрбоюУ періоди й віки.Радість і любов завзятоСин-Титан у простір сіє,В Лоно падають зернята,А у Лоні — Тайна зріє…Глибина і ширинаВся пронизана волінням,І не хаос вже вона —А грядуще сотворіння.Раптом виринув над ЛаномІз Прахаосу глибинВесь насичений обманомМороку зловісний Син.Голос ворога брехливийПрокотився в тихім небі:— Сіять Материнську Ниву —То обов’язок для тебе…Але є в моєму країМоторошна глибина,Де ні світло не засяє,Не прокотиться луна,Де ні росту, ані тління,Де ні радість, ані сум,Де лише тяжкі томлінняНенароджених ще дум…Щоб вони із лона снуВийшли в світло сього дня,Дай мені на мить однуМатеринського Коня…Щоб у прірві безнадіїЗагорівсь творіння знак,Подаруй мені надію…Син сказав: — Хай буде так!Мені Мати заповілаДарувати щастя всім,Праконя чарівна силаХай у твій увійде Дім!І як тільки Син ПітьмиСів на Чудо-Скакуна,В небі вдарили громи,Прокотилася луна.Сколихнулася глибінь,Прокотились громовиці,Тяжко заіржав ПракіньВід страшної блискавиці,Промайнула чорна тінь,Від якої всі ми ниці…Засміявся Син Хаосу,А Титан лишився сам,Припадав він до землиці,І молився небесам,Так лишається і досі —На загадку всім вікам…І у даль затупотілиЧорний-Білий Скакуни,На Землі замайорілиНаші прагнення і сни.Народилися у світЯсна тяма і безтяма…Так і рушили в політВічний пошук, вічна драма…А Титан розсипав зернаМатеринського ДарункуНа походи, на модерни,На ілюзії лаштунки,На військові обладунки,На теорії, концерни,На імперії убогі…І питає Син у Бога,Чи ота страшна дорогаВ Рідний Край його поверне?У терзаннях, у борніНе поверне, ні!Від сподіванок про райТи рятунку не чекай.До далеких зірокІлюзорний твій крок.В тиші атомних химерДух навіки твій завмер…Ось тобі Чарівна Птиця —Твого духу блискавиця.Розпанахай серця сон,Розірви віків полон!І збагни, і збагни —Твоя суть пірнула в сни.І у тому сновидінні,Там, де скаче Темний Кінь,Втаємничено волінняВсіх минулих поколінь.Тому світові химери,Що в безвидності зоріє,Треба відчинити дверіВ світ свідомості і дії.І духовний ураганОб’єднає світ розпуки,Материнський Чудо-ЛанНам відкриє давні луки…Всі поклони Ночі й Дню —То розділена свідомість!Лише іскорки ВогнюНині маємо натомість.Ми питаємо завзятоВсе у Білого Коня,Від одного хочем БратаТе, що сам він догани…І тоді, як в ночі ямуПадаєм від марноти,В нас немає крихти тями,Щоб збагнути СУТЬ МЕТИ.Суть прихована у КраїВороного Скакуна,Де вагітна знемагаєСновидіння глибина…Треба сповнить новим змістомТу страшну космічну яму,Влить вогнисту кров іскристуВ наше серце, в нашу тяму…Щоб воскрес Титан правічний,Щоб відкрилися Скарби,Треба сіять дух незвичнийНебувалої Доби!Як полюбить Діва НочіДуха Сонячного Дня,Знов побачать наші очіСуть Правічного Коня!У палаючім коханніОб’єднаються вони —І знемога, і повстання, —Чорний-Білий Скакуни.Блискавиця їх розбила,Блискавиця їх з’єдна…Все обійме Тайни СилаДух Один і Суть Одна!..