Знає Чорний Кінь з правіку,Що за обрієм нічнимВже багато літ — без ліку —Скаче Білий Побратим.Як зачує світ іржанняЗлотогривого Коня,Загорається світання,Сяє знову сонце Дня.Променистий б’є канчукПонад мареннями й снами,І стрілу вогнистий лукПосилає у нестяму.Білий Кінь по грудях скаче,Як безжалісний тиран,Хочеш, плачеш чи не плачеш, —А виходь на Сонця лан.Свої мрії заплітайУ іскристе мерехтіння,У рослинний травограй,У твариняче томління.Нагромаджуй тіла масу,У життя її неси:Хижаки жадають м’яса,Людям треба ковбаси,Вошам — крові для смоктання,Перепелів для царів,Вченим — фактів для пізнання,Хліба — для пролетарів,І темниць для непокірних,Для фанатиків — богів,Гільйотин, ікон для вірних,Нових кліток — для рабів.Все викрешують копитаСонцегривого Коня —Хочеш чи не хочеш жити —Мусиш жити навмання,Несучи життя ладунки,Не питаючи — куди?А приймаючи дарункиІ страждання, і біди…Сонце в небі променисте —Знак на лобі скакуна,Ніж незримого садиста,Келех дикого вина,Бо як вип’єш той напій, То зав’ється в серці змій,І уже ти раб потреби,І уже ти сам не свій!То летиш в далеке небо,Поспішаєш на двобій,То втікаєш сам від себеВ заметілі світовій.Та ні сльози, ні огидаНе врятують — плач не плачВід вселенської кориди,Де ти й торо і глядач!Марні мрії та старання,Все тебе наздоганяСонцепромінне іржання,Стукіт Білого Коня…Серед куряви страшної,Що здіймає Білий Кінь,Блискотить жахлива зброяДля терзання поколінь,Гримотять невпинні війни,Попелом стають міста,Вічно в хаосі розбійнімТоне будь-яка мета.З-під копит вихряться рясноІскри й гаснуть на льоту,Тчуть ганебну і прекраснуГлибину і висоту,Долю радісну й нещасну,І криваву, і святу,І, сягнувши в душу власну,Бачиш ти реальність ту,Що всі прагнення й дороги,І поклони і молитви,Що всі ідоли і боги,І славетнозвісні битви,Що процесії й походи,Хатки, палаци і храми,Всі захоплення і моди,І великосвітські дами,Що усі величні планиБудування й руйнування —Зерна сонячного лану,Гук шаленого іржання,Стук копит багатомовнийСонцегривого Коня,Його прагнення невтомнеВ даль зникаючого дня…Так і скачуть понад світомЧорний — Білий Скакуни,Творять осінь, зиму, літоІ весну-красну вони.Та даремні всі старанняТаємничих скакунівПоєднати і світання,І безодню дивних снів.Подає Брат Брату голосЛише в мрії, іздаля, —Не пускає інший полюс,Сфери, простори й поля,А від тої муки й болюОбертається Земля…Обертається невтомно,Аж у серці мерехтить,Обертається безмовно,Може, вічність, може, мить…Довгі дні, довгі дніПлач, страждання і пісні…Уночі, уночіЗатихають всі плачі…Ой ті коні, чудо-коні!Звідкіля біжать вони?Чи втікають від погоні,Чи шукають край весни,Де не буде горя й муки,Слів пустих і марних снів,Де відкриють дивні лукиТиші чарівницький спів…То коли ж єднання дивоПрийде в змучені світи?Де у миті нещасливійРоз’єдналися Брати?