Читать «Бои Хмельницького» онлайн - страница 29

Того ж 1648 року польська збройна сила незвичайно зросла в висліді включення чужинецького військового елементу. На Заході саме закінчилася велика 30-річна війна і багато досвідчених старшин найнялося до польського війська. Своїм бойовим досвідом вони скріпили польське військо. Проведено організаційні зміни на зразок західніх армій, введено модерну тактику бою й стратегію війни. Зокрема ж панські хоругви були тоді нерідко складені з самих німців, шотляндців чи голландців, бо польська шляхта воліла залишати свого і так не дуже бойового селянина на роботі по своїх селах.

Б. Хмельницький - портрет з Києво-Печерської Лаври

На тлі того тим сильніш зарисовується велика індивідуальність Хмельницького, який, не зважаючи на такі несприятливі умови, підготовив і розпочав війну за звільнення України. Сам Хмельницький мав великий бойовий досвід: він брав участь не тільки у війнах Польщі, але декілька років перебував з відділом козаків на Заході в бойових операціях 30-річної війни. Він підтримував дружні зв'язки з різними старшинами-українцями в польському війську, головно ж з тими, що мали високу військову освіту, здобуту за кордоном. Не вияснені якслід його приязні зв'язки з польським королем Володиславом IV та з іншими достойниками тих часів. Хмельницького закликали часто до Варшави та на воєнні наради; перед ним був відкритий доступ до знатних людей тодішньої Польщі. Такі його зв'язки аж ніяк не дадуться вияснити тільки його скромним становищем писаря реєстрових козаків.

Вступаючи в війну з польською Річчюпосполитою, Хмельницький мусів розв'язати цілу низку питань, від яких залежав успіх його задуму. До таких проблем він ставився дуже серйозно, а знайшовши розв'язку, переводив її суворо й безоглядно в життя. Найголовніші з цих питань такі:

Слабою сторінкою збройних сил Польщі був різноманітний національний склад її війська, її наємні відділи були з бойового погляду першорядні, але часто в скрутних ситуаціях піддавалися, просили "пардону", а то й переходили до ворога. Великий відсоток вояків польського війська становили українці, а то головно в складі - реєстрових козаків, драґунів та панських хоругов. Хмельницький, що так сміливо поставив національне питання, силою обставин мусів боротися за його розв'язку саме національним військом. Згідно з тим прийшлося йому й зірвати з дотогочасною системою добору людей. В Польщі шляхта становила хребет старшинського складу війська. Всі ж інші суспільні прошарки виконували тільки підрядну ролю серед лав рядового вояцтва й воєнних служб. Хмельницький не звертав уваги ні на родові традиції ні на віровизнання. Старшинами в його війську були шляхтичі і люди "простого ряду": були православні й католики. Зате ж, дотримуючися національних принципів, він зберігав національний характер війська так вірно, що тільки нерадо приймав у склад полків німецькі чи волоські відділи, а татар відділював, постійно зазначуючи, що це тільки союзники.

Вступаючи в війну з Річчюпосполитою, Хмельницький забезпечив собі в першій мірі запілля. Це й було причиною тієї "вовчої спілки", - як казали поляки, - з татарськими мурзами. Самим запіллям була Січ з її недоступним тереном; люди, що там збиралися, - оті всі безхатники, луговики, пластуни, тощо - могли бути корисні в диверсійних акціях, алеж ніяк у боях з важко.збройним ворогом у чистому полі. Там серед плавнів вони могли знайти деякий захист в разі невдачі самої війни. Самі запоріжці були тоді нечисленні і становили засадничий склад відділів Хмельницького. Крім того Хмельницький підготовив союз із донськими козаками і, - як сам казав, - туди, на Дін, збирався йти в разі невдачі. Щоб якслід наладнати питання запілля Хмельницький зліквідував польську залогу в Трехтемирові, а згодом і в Кодаку, залишивши цю останню акцію власне згаданим уже "луговикам". Це були своєрідні "гострі маневри" для вишколених на Січі відділів. Ті козаки під проводом сотника Несторенка облягли Кодак і здобули його. Після цього хресного вогню вони пішли на диверсію в північні землі України.