Читать «Жінка у білому (на украинском языке)» онлайн - страница 413

Я не стану розповідати про великий подив містера Кірла та про те, як він відгукнувся про мою поведінку під час розслідування. Необхідно тільки зазначити, що він зразу ж вирішив супроводжувати нас у Камберленд.

Ми виїхали туди рано-вранці наступного ж дня. Лора, Меріан, містер Кірл і я — в одному купе, а Джон Оуен із клерком містера Кірла — в іншому. Приїхавши на станцію Ліммеріджа, ми звідти спочатку вирушили на Тоддів Кут. Я мав твердий намір увести Лору в дім її дядечка тільки після того, як він привселюдно визнає в ній свою небогу. Я полишив на Меріан домовлятися про Лорину і її ночівлю з місіс Тодд, коли та прийде до тями (так її спантеличила звістка про мету нашого приїзду в Камберленд); умовився з її чоловіком, що Джона Оуена гостинно прихистять у себе їхні наймити. Залагодивши це, ми з містером Кірлом удвох вирушили в Ліммерідж.

Я не можу розписувати нашу зустріч із містером Ферлі, бо навіть спогади про неї викликають у мене нестерпне почуття відрази. Просто зазначу, що я домігся свого. Містер Ферлі спробував був повестися з нами у звичній своїй манері. Ми залишили без уваги його чемне нахабство на початку розмови. Без співчуття вислухали його подальші запевнення-нарікання, що розкриття змови буквально вбило його. А наприкінці він скімлив і пхикав, мов вередливе дитя. Звідки було йому знати, що його небога жива, коли йому сказали, що вона померла? Він залюбки прийме дорогу Лору, якщо тільки ми дамо йому час трохи отямитись. Невже ми хочемо загнати його в могилу? Ні? Тоді навіщо гнати його, підганяти? Він повторяв ці заперечення на всі лади, аж поки я рішуче поставив його перед неминучим вибором: або він визнає свою небогу тепер, або згодом йому доведеться зробити це публічно в суді. Містер Кірл, до якого він звернувся по допомогу, твердо сказав йому, що він повинен вирішити це питання зараз, цієї ж хвилини. Як того й слід було сподіватись, він вибрав те, від чого можна було швидше відкараскатись, — із раптовим сплеском енергії він оголосив, що не такий він здоровий, аби зносити довше наші залякування, і що ми владні чинити, як нам забажається.

Ми з містером Кірлом зараз же пішли наниз і зробили зразок листа — запрошення всім мешканцям Ліммеріджа, які були присутні на фальшивому похороні. Від імені містера Ферлі ми запрошували їх прийти завтра в його дім. Далі ми написали різьбяреві в Карлайл, просячи прислати чоловіка на ліммеріджський цвинтар, для того щоб стерти напис на надгробку. Містер Кірл заночував у домі, він узяв на себе клопіт прочитати зразок запрошення містерові Ферлі й зобов'язати його власноручно всі ті запрошення підписати.

Повернувшись на ферму, я присвятив решту дня написанню короткого, ясного звіту про сам злочин і про ті факти, що спростовували твердження про Лорину смерть. Цей звіт я дав на схвалення містерові Кірлу, перш ніж прочитати його наступного дня зібранню ліммеріджців. Ми також умовились, як будуть засвідчені докази нашої правоти, коли я кінчу читати. Коли ми владнали ці справи, містер Кірл спробував завести мову про Лорині матеріальні справи. Не знаючи й нічого не бажаючи про них знати, а також не бувши певен, чи містер Кірл, як ділова людина, схвалить байдуже моє ставлення до спадку, що дістався мадам Фоско, я попросив містера Кірла вибачити мені, якщо я утримаюсь від розмови на цю тему. Я тільки міг щиро сказати йому, що ми ніколи не говоримо про це між собою та інстинктивно уникаємо таких розмов із посторонніми, адже все це пов'язане з надто глибокими потрясіннями й тяжким горем у нашому минулому.