Читать «Революційна стихія. Зимовий похід 1919-20 pp. Спомини» онлайн - страница 135

23

«Сєчєвікамі» часом називали росіяни всіх військових галичан.

24

Колишній командир «Запророзької Січі» отаман божко весь час вірив, що «ради» врятують Україну, і в такому напрямі впливав на свої підлеглих.

25

У відносній апатії, що часом охоплювала широкі маси, значно завинила наша інтелігенція, котра все мріяла то про «єдіний революціонний фронт» з росіянами, то про «єдіний фронт правового порядка» з російськими чорносотенцями. Не говорилося ясно, ию ми боремося проти Росії.

26

Унас були відомості, що така Начальна Команда існувала.

27

Третя дивізія, зазнавши значних втрат у боях з відступаючими білими росіянами, була переформована у полк (прим. упорядника).

28

Холодний Яр — місцевість на березі р. Тясмина недалеко від м. Жаботина. Місцевість порізана глибокими та крутими балками і поросла лісом. Тут був повстанчий центр Чигиринщини та Черкащини.

29

В Україні знищувались члени всіх українських партій, чиї центральні комітети перебували за кордоном. Зі своїми центрами члени партій не мали звичайного зв'язку і проводили політику на власну відповідальність, тому я говорю, що партії (центри) не були в Україні.

30

«Вісті Черкаського повітового військово-революційного комітету» ч. 10. 24 падолиста 1920 року.

31

Главное Управлєніє Воєнно-учєбнимі завєдєніямі Украіни.