Читать «Революційна стихія. Зимовий похід 1919-20 pp. Спомини» онлайн - страница 133

Третій Український військовий з'їзд у Києві, жовтень 1917 р. В центрі С. Петлюра, М. Грушевський. Праворуч представники французької, бельгійської та румунської військових місій

Перший Генеральний Секретаріат Української Центральної Ради. 1917 р.

Михайло Грушевський Голова Центральної Ради

Гетьман Павло Скоропадський

С.Петлюра. Генеральний секретар військових справ УЦР; Голова Директорії УНР, Головний Отаман УНР.

В. Винниченко. Перший голова Генерального Секретаріату, генеральний секретар внутрішніх справ УЦР; Голова Директорії УНР.

П. Христю. Член УЦР, за Директорії — товариш міністра внутрішніх справ.

М. Ткаченко. Член УЦР, міністр внутрішніх справ УНР.

Микола Міхновський, Ідеолог самостійної України, організатор перших полків Українського війська — імені Богдана Хмельницького та імені Павла Полуботка

Іван Полтавець-Остряниця (справа), Наказний отаман Вільного козацтва у 1917–1918 рр.

Парад війська УНР у Києві 19 грудня 1918 року

Почесна чета Січових Стрільців на двірці у Фастові під час приїзду Головного Отамана

Старшини пішої розвідки 1-го полку Січових стрільців

Зустріч Голови Директорії С. Петлюри на пероні Фастівського вокзалу після вигнання більшовиків 29 серпня 1919 р.

На фото зліва направо командири 1 Гайдамацького Куреня ім. Кармелюка командир ІІ сотні підполковник Володимир Рибчинко, командир куреня полковник Ігор Троїцький, командир І сотні сотник Павло Горячий Умань зима-весня 1919 р

Залога панцирного потягу «Січовий Стрілець». Київ, грудень 1918 р.

Приїзд Петлюри до Кам'янця-Подільського після зайняття міста

А. Гулий-Гуленко. Генерал- хорунжий Армії УНР

Петро Дяченко, командир полку Чорних Запорожців

Полковник Дяченко — старший командир полку чорношличників, полковник Василів, генерал Омелянович- Павленко, генерал Базільський. Табір Пікуличі, Перемишль, Оригінальна записка від 26.11.1920 р. зберігається у фондах Державного історичного архіву у Львові

Ю. Тютюнник. Портрет роботи Петра Холодного

Ю. Тютюнник у молоді роки

Ю. Тютюнник. Останнє фото. З архівів СБУ.

ЗАМІСТЬ ПІСЛЯМОВИ

В гарматнім диму розкотилися луни, І вихор степами гуди. Підмийся як сокіл, кружляє Тютюнник — Тютюнник на Київ іде. Напоїмо коні із синього Дону, Самі нап'ємося з Дніпра. У Києві ворог від жаху холоне, Героїв чекає сестра. Тримайтесь, герої! За нас святий Юрій У тяжкім нерівнім бою! Послав нас до бою, гей, Симон Петлюра Боротись за матір свою. В нерівнім бою одгриміли гармати, Підкови в степам прогули. Героїв походу оплакала мати, Що, як грізний вихор, пройшли. Гей, прийде пора і година розплати На ворога нагло впаде, — З мільйонами встане і в Київ карати Тютюнник з Сибіру прийде.

«Пісня про Тютюнника» була написана Іваном Багряним 1946 року на прохання керівника капели бандуристів Григорія Кутастого. Річ у тім, що Іван Багряний у своїх виступах, у публіцистичних творах завжди демонстрував свою особливу прихильність до Юрка Тютюнника.