Читать «Україна у революційну добу. Рік 1920» онлайн - страница 359

1191

Мазепа І. Назв. праця. — С. 119.

1192

Петлюра С. Статті. — С. 227.

1193

Шаповал М. Назв. праця. — С. 251.

1194

Там само. — С. 252.

1195

Шаповал М. Назв. праця. — С. 324.

1196

Мазепа І. Україна в огні й бурі революції. — Т. 3. — С. 119.

1197

Там само.

1198

Див.: Кульчицький С. Що таке радянська влада? / День. — 2007. - 9 листопада, 6 грудня; Дорошко М. Чи був більшовицький режим в Україні окупаційним? / Дзеркало тижня. — 2007. -3-10 листопада.

1199

Див.: Толочко П. П. Про «хороший» Захід і «поганий» Схід. — К., 2008. — С. 3–30.

Довідки

1

БУДЬОННИЙ Семен Михайлович (13(25).IV.1883 р., хутір Козюрин, Області Війська Донського — 1973 р., Москва) — радянський військовий діяч, Маршал Радянського Союзу, тричі Герой Радянського Союзу.

Походив із бідних селян. З 1903 р. служив у армії, брав участь в російсько-японській війні 1904–1905 рр. В 1908 р. закінчив Петербурзьку школу наїзників. В роки Першої світової війни на фронтах, старший унтер-офіцер, за виявлену хоробрість нагороджений чотирма георгіївськими хрестами. В 1917 р. — голова полкового комітету. Після Жовтневої революції повернувся на Дон, в станицю Платонівську, був обраний членом Сальського окружного виконкому ради. В лютому 1918 р. для боротьби з білогвардійцями створив Платовський революційний загін, який виріс в полк, бригаду, дивізію, які успішно діяли на Царицинському фронті. З 1919 р. — член РКП(б). В червні 1919 р. під комоандуванням С. Будьонного було створено кінний корпус, який відіграв велику роль у боротьбі з Добровольчою армією А. Денікіна. В листопаді 1919 р. корпус був розгорнутий у 1-шу кінну армію, яка зробила вагомий внесок у розгром білих армій в 1919–1920 рр. Після завершення громадянської війни С. Будьонний на високих командних посадах в Червоній армії — аж до першого заступника міністра оборони СРСР. В роки Другої світової війни — член Ставки Верховного Головнокомандуваня, командуючий фронтами, групами військ. Автор спогадів «Пройдений шлях» (1959–1965 рр.). Похований біля Кремлівської стіни.

2

КОТОВСЬКИЙ Григорій Іванович (12(24)VI.1881 р. м. Генчешти в Бессарабії — 6.VHL1925 р., радгосп Чабанці неподалік Одеси). Походив з робітників. В революційному русі — з 1900 р. У 1905 р. Г. Котовський організував збройний загін з повсталих селян Бессарабії для боротьби з поміщиками. За революційну діяльність, після численних арештів, ув'язнень і втеч з тюрем навесні 1910 р. був засланий на Нерчинську каторгу. В лютому 1913 р. втік з каторги і, повернувшись у Бессарабію, знову очолив боротьбу повсталих селян. Навесні 1916 р. Г. Котовський був заарештований поліцією під чужим прізвищем.

У жовтні 1916 р. був засуджений до страти, яка пізніше була замінена довічною каторгою. В травні 1917 р. Г. Котовського було звільнено з тюрми. З серпня 1917 р. він на Румунському фронті. 25 жовтня 1917 р. на з'їзді солдатських делегатів 6-ї армії в м. Галаці Г. Котовський приєднався до фракції більшовиків і був обраний членом армійського комітету, який відрядив його представником до Кишинівської ради робітничих і солдатських депутатів.