Читать «Україна у революційну добу. Рік 1919» онлайн - страница 378

13

Довідка: ТАРНАВСЬКИЙ Мирон Омелянович (29 серпня 1869 р. — с. Барилів Радехівського повіту Галичина — 29 червня 1938 р. — Львів), — український військовий діяч, генерал-четар УГА. Походив із родини греко-католицького священика. Закінчив німецьку гімназію в Бродах, офіцерську військову школу у Львові й офіцерську військову школу у Відні (1892 р.). В роки Першої світової війни перебував на службі в австро-угорській армії: командир роти, батальону, полку, командир вишколу Легіону Українських січових стрільців. Був поранений, мав бойові нагороди. Під час австро-німецької окупації України в 1918 р. — командир 16-го австрійського полку. З лютого 1919 р. — М. Тарнавський переходить на службу до Української Галицької армії, командиром 2-го Осадного корпусу, одержує звання генерала-четаря.

3 липня 1919 призначається Начальним вождем (головнокомандуючим) УГА. В листопаді 1919 р. звільняється з посади як винуватець підписання договору про перехід у армію А. Денікіна, але в грудні 1919 р. — січні 1920 р. знову виконує обов'язки Начального вождя УГА. Далі командних постів не обіймав. Після повернення у травні 1920 р. до Галичини був заарештований польськими властями та інтернований у табір біля Гданська, де перебував до звільнення в 1921 р. Оселився в с. Черниці на Бродівщині. Підтримував зв'язки з ветеранськими організаціями УГА. Залишив спогади.

14

Довідка: МАКАРЕНКО Андрій Гаврилович (1885(6) р., м. Гадяч Полтавської губернії — 1965 р., Х'юстон, США) — громадсько-політичний і державний діяч. Походив із селянської родини. Служив в управлінні Південно-Західної залізниці. В 1917 р. обраний головою Всеукраїнської спілки залізничників. Під час Гетьманату працював директором департаменту у міністерстві шляхів. Взяв участь у підготовці антигетьманського повстання. 13 листопада 1918 р. обраний до складу Директорії, зробив внесок у відродження й розвиток УНР. Склавши повноваження члена Директорії, в листопаді 1919 р. одержав дипломатичне доручення за кордон. Залишився в еміграції. Жив в Австрії, Польщі, Чехословаччині, Німеччині, США. В 1921 р. був обраний членом Всеукраїнської національної ради у Відні.