Читать «Україна у революційну добу. Рік 1919» онлайн - страница 295

Найбільш масовий повстанський рух виник у південних та східних губерніях України: на Херсонщині зосереджувалося 24 тис. повстанців, на Чорноморському узбережжі — 12 тис, у Катеринославській губернії та Донбасі діяло 45 партизанських загонів загальною чисельністю 35 тис. чоловік.

Зростання партизанського руху (сили лише одного штабу Лозово-Синельниківського району перевищували 35 тис. партизанів)вимагало систематичного політичного і оперативно-тактичного керівництва.

З цією метою ЦК КП(б)У постановою від 28 липня створив Військово-революційну раду повстанських радянських військ Лівобережної України і Головний повстанський штаб. Командуючим повстансько-партизанськими військами було призначено Г. Колоса.

Провівши велику організаційну й політичну роботу, повстансько- партизанська реввійськрада в середині вересня 1919 р. видала наказ про посилення бойових дій у ворожому тилу. Особлива увага зверталася на проведення операцій на залізничних комунікаціях денікінців. Командирам загонів пропонувалося створити спеціальні підривні команди чисельністю від 5 до 25 чоловік, які мали руйнувати телеграфний і телефонний зв'язок противника, залізничні споруди, колії, підпалювати склади, висаджувати в повітря невеликі мости. Залізничні мости через Дніпро дозволялося руйнувати лише за особливим наказом.

Партизанська боротьба набирала дедалі організованіших форм, дії партизанських загонів ставали планомірнішими, узгодженіши- ми, охоплювали значну територію. Для прикладу можна навести штаб Лозово-Синельниківського району, командування якого у вересні 1919 р. оголосило про початок повстання в Новомосковсько- му і Павлоградському повітах Катеринославської губернії. Після тривалих боїв повстанці оволоділи Новомосковськом, встановили зв'язок з Нижньодніпровською (лівобережний робітничий район Катеринослава) підпільною більшовицькою організацією та за її допомогою розгорнули наступ на Павлоград. На залізничній магістралі Катеринослав-Харків поїзди курсували лише вдень, та й то під посиленою охороною. Партизани завдавали систематичних ударів по значній частині Південної залізниці, особливо на дільниці Олександрівськ-Мелітополь.

Масовий партизанський рух розгорнувся па Херсонщині. В результаті діяльності підпільної партійної організації с. Полтавки (Баштанки) Миколаївського повіту, до складу якої входили брати В. та С. Гайдуки, М. Прядко, І. Руденко, у середині вересня 1919 р. тут спалахнуло повстання. До нього приєдналися села Балицьке, Привільне, Піски, Христофорівка, Сергіївка. Так виникла Баштанська республіка, на території якої було відновлено радянську владу. Під радянські прапори стали понад 4 тис. озброєних бійців, ще близько 20 тис. перебували в резерві. Вони протягом двох місяців відбивали наступ денікінців. Лише 12 листопада 1919 р., зосередивши великі сили — цілий корпус, денікінці оволоділи Баштанкою. Білогвардійці жорстоко розправилися з революційними селянами, розстрілявши лише в Баштанці 852 чоловіка та спаливши понад 300 хат2.