Читать «Україна у революційну добу. Рік 1917» онлайн - страница 358

8

Затонський Володимир Петрович (1888–1938) — діяч більшовицької партії. Походив із сім’ї волосного писаря, в 1912 р. закінчив Київський університет. У соціал-демократичному русі з 1905 р., меншовик. В роки Першої світової війни — меншовик-інтернаціоналіст. З березня 1917 р. — член РСДРП(б). З травня 1917 р. — член Київського комітету більшовиків. Член ревкому і один з керівників жовтневого (1917 р.) повстання в Києві. З листопада 1917 р. — голова Київського комітету партії. В першому уряді радянської України — народний секретар освіти.

9

Довідка: Рафес Мойсей Аронов — Гіршев (Григорович) — (1883–1942) — єврейський політичний діяч, публіцист. Член ЦК Бунда, член Центральної Ради і Малої Ради. З липня 1917 р. — генеральний секретар державного контролю в Генеральному Секретаріаті. З 1919 р. — лідер лівого крила Бунда, Комфарбунда, згодом — член КП(б)У.

10

Довідка: Іванов Андрій Васильович (1888–1927) — діяч Комуністичної партії і радянської держави. Член більшовицької партії з 1906 р. Робітник заводу „Арсенал”. В 1917 р. — член Київського комітету РСДРП(б), ради робітничих депутатів, заступник голови профспілки металістів, член Центральної ради фабзавкомів Києва. Делегат VI з’їзду РСДРП(б). Під час жовтневого (1917 р.) збройного повстання в Києві — голова ревкому. Один з керівників київського січневого (1918 р.) збройного повстання. З грудня 1917 р. — член ЦВК рад України, у березні-квітні 1918 — член президії ЦВК, народний секретар внутрішніх справ радянської України. В 1918 р. — член Всеукраїнського Центрального Військово-Революційного Комітету, який керував повстанською боротьбою проти гетьманату і австро-німецьких окупантів. В 1919–1920 рр. — заступник голови, голова Київського губвиконкому, з листопада 1920 р. — голова Харківського губвиконкому. Далі — на партійній і радянській роботі. В 1925–1927 рр. — секретар Ради Союзу ЦВК СРСР. З 1919 р. — член ЦК КП(б)У, 1920 р. — кандидат у члени, 1921 р. — член Політбюро ЦК КП(б)У.

11

Довідка: Каледін Олексій Максимович (1861–1918) — генерал від кавалерії. В 1916–1917 рр. — командуючий VIII армією Румунського фронту. Через воєнні невдачі в травні 1917 р. усунутий з посади. 17 червня 1917 р. обраний отаманом Війська Донського. Активний учасник корніловської змови. 25 жовтня 1917 р. очолив антирадянський заколот, перетворивши козачі формування на головну воєнну загрозу Радянській Росії. У грудні 1917 р. разом з М. Алексєєвим і Л. Корніловим склав „тріумвірат” — керівний орган антисоціалістичних сил на Півдні Росії. Заколотники спробували захопити Донбас, однак революційні загони й червоногвардійці під командуванням Надзвичайного Комісара по боротьбі з контрреволюцією на Півдні Росії зустрічним ударом розбили основні козачі формування й придушили заколот. 11 лютого 1918 р. А. Каледін покінчив життя самогубством.