Читать «1Q82. Книга перша» онлайн - страница 42
Харукі Муракамі
— Байдуже! Якщо є результат, то мені нема до чого прискіпатися. Значить, план можна здійснювати.
— Тільки перед цим мені треба зустрітися з однією людиною.
— Якою?
— Не знаю. В усякому разі, вона хоче, щоб я побачився з цією людиною і поговорив.
На кілька секунд Комацу замовк.
— Ну, то коли збираєшся його побачити?
— Найближчої неділі. Вона поведе мене до цього чоловіка.
— Не забувай про один важливий принцип, який стосується таємниці, — серйозним голосом нагадав Комацу. — Бажано, щоб її знало якомога менше людей. Наразі про наш план відомо лише трьом людям. Тобі, мені й Фукаері. Я не хотів би їхню кількість збільшувати. Розумієш?
— Теоретично, — відповів Тенґо.
Після того голос Комацу знову пом'якшав.
— Так чи інакше, Фукаері погодилася на те, щоб ти приклав свою руку до її рукопису. Що не кажи, це найважливіше. Далі якось воно буде.
Тенґо переклав слухавку в ліву руку і вказівним пальцем правої поволі натиснув скроню.
— Послухайте, Комацу-сан! Мене дуже непокоїть, не знаю, що саме, але мені здається, що зараз я втягуюся в якусь
— Таке відчуття з'явилося в тебе після зустрічі з Фукаері?
— Та начебто. Здається, Фукаері — це щось справжнє. Звісно, так лише підказує мені інтуїція.
— Тобто, що вона — справжній талант?
— Про талант я не можу сказати. Бо тільки щойно з нею зустрівся, — сказав Тенґо. — Та мені здається, що вона бачить те, чого ми не бачимо. Можливо, в ній є щось особливе. І це привертає до себе увагу.
— З головою в неї все гаразд?
— Вона ексцентрична, але, гадаю, з головою у неї все в нормі. Мова загалом логічна, — сказав Тенґо і зробив паузу. — Тільки щось у ній інтригує.
— В усякому разі, вона тобою зацікавилася, — підсумував Комацу.
Тенґо шукав відповідних слів, але не знаходив.
— Так багато я не знаю.
— Вона зустрілася з тобою й зрозуміла, що ти здатний переробити «Повітряну личинку». Словом, ти їй сподобався. Тенґо-кун, це справді великий успіх. Що буде далі, я сам не знаю. Звісно, ризик є. Але ж ризик — це своєрідна приправа до життя. Негайно берися до вдосконалення «Повітряної личинки». Часу обмаль. Перероблений рукопис треба якнайшвидше повернути на купу конкурсних творів. Замінити оригінал. За десять днів упораєшся?
Тенґо зітхнув.
— Важкувато.
— Не треба доводити до остаточного варіанта. На наступному етапі ще буде час трішки підправити. А поки що зроби, що можеш.
Тенґо прикинув у голові обсяг роботи.
— Якщо так, то, можливо, десяти днів вистачить. Та все одно доведеться попітніти.
— Попрацюй, — сказав Комацу радісно. — Подивися на світ її очима. Ти — посередник, що пов'язує її світ з реальним світом. Тенґо-кун, ти зможеш. Мені…
На цьому розмова урвалася — вичерпалися десятиєнові монети.