Читать «Альтернативна Еволюція» онлайн - страница 31

Олесь Бердник

Куди ми підемо?

У Невідоме. До радості Гри, Свободи, Любові. До вічного розкриття своєї невичерпної сутності. Хтось злякається залишити реальне ради абстракції. Але ж цього «реального» нема! Поглянь, Друже мій, — тільки пилюга й порох над розвалинами імперій. Вседосяжність — ось наш шлях, бо ми від усього відмовляємося.

Ми створимо Альтернативну Еволюцію, як небувалу Казку Космосу. Ми розкріпачимо пізнання, школу, творчість.

Скільки нас буде?

Для чого рахувати? Один преображений більш значний для Нового Світу, аніж мільйони тих, хто прагне пітьми.

З нами будуть квіти і дерева, птахи й звірі, котрих ми віднині будемо вважати друзями і братами, а не харчем чи матеріалом. Разом з нами вони підуть до Джерела Життя. І об'єднана Любов'ю біосфера народить прекрасні будівлі зладованого світу.

Ми зі сміхом відкинемо претензії сильних світу цього на керівництво. Чому вони мають принижувати нашу гідність і дух, що прагне Свободи? Хто вони, що привласнили прерогативи влади й сили?

Ми створимо основу нових Духовних Націй в надрах народів і племен. Критерієм їхнього буття буде не економіка, не географічні чи політичні передумови, а духовна й культурна сутність нації, скарби їхнього творчого серця.

Ми створимо Зоряне Братство Народів Світу — предтечу космічного Братства Цивілізацій.

Братове! Рушайте до Кола Єдиного Серця Світу! Пробив час Зоряного Народження. Відкиньте страх, сумніви і невір'я.

Космос чекає Нового Ступеню Буття.

Дух розплавить перепону плоті — тисячолітні бар'єри Звіролюдини!

Принесіть у світ самозречення й любов, дитячу віру в грядуще Преображення Світу — і полум'яна кров Духа Святого ввіллється У вмираюче тіло Людства, і дзвоном загримлять над Планетою Удари вогняного СЕРЦЯ СВІТУ!

Так суджено!

Так буде!

Я не прощаюся з Тобою, Друже мій! Ми віднині навіки разом У Просторі Світла. Тож мужньо рушимо до Заповітного Дня. Хай усі небесні й земні тирани і деспоти об'єднуються, щоб утримати наші серця в темниці ілюзій. Їм це не вдасться.

Багато було повстань і воєн. Та це були лише злочинні кровопролиття в ім'я фати-моргани. Людство переконалося, що «прогрес» — теж фікція.

Тепер — останнє повстання: проти самого себе, проти Звіролюдини!

Необхідно збагнути своє становище у Всесвіті, своє покликання чи відсутність його. Подальше існування «просто так» — безглузде. Цінність прагматичного життя нікчемна. Безкінечні смерті в підлих війнах, під колесами технічного прогресу, від руки вбивці, від старості, від бідності і голоду, від випадку! В ім'я чого? Для чого?

Необхідно розкрити світову свідомість. Необхідний відкритий світовий нерв — совість народів. Необхідно, аби щоденно йшов пошук справжнього становища Людини в надрах Буття, а не експерименти одинаків.

Найголовніше — сенс буття — має бути турботою всіх, а не ентузіастів. Хай втомлені й безтямні проживають дні, але духовні прагнутимуть Невідомого! Безглуздо сперечатися про «свободу» чи «несвободу» тих чи інших режимів. Всі невільні! Всі у світовій темниці. Одні влаштувалися зручніше, інші знемагають під тягарем своїх же товаришів. Але одні й інші безтямно народжуються, вмирають, не розуміючи, куди й навіщо вони йдуть.