Читать «Альтернативна Еволюція» онлайн - страница 173

Всі нації та племена Землі, всі конфесії, будь-які відгілки фундаментальної чи прикладної наук, інженери, аграрії, учителі, моряки, льотчики, генерали та рядові, партійні функціонери та колишні творці Жовтневої Революції, молоді дівчата та літні жінки, іноземці та представники всіх «ощасливлених» етносів великого Союзу. Можна було б записувати спогади про численні розмови, суперечки, прогнози з тими цікавими душами, але в цих роздумах я зупинюся лише на Вогнистих Знаках, що вели мене до розкриття Тайни Христа.

Мені пощастило познайомитися з литовським ксьондзом отцем Болеславом. Середнього росту чоловік, жвавий, оптимістичний, доброзичливий і приязний, цей католицький священик магнетично притягував до себе, хоч собою був непоказний, навіть якийсь сіруватий. Але очі його випромінювали лагідність і любов, він ніколи не підвищував голосу, а його переконання й твердження носили характер монолітності, нерушимості. Мене зацікавило те, що він не проклинав радянську владу, чекістів, не лаяв нові порядки, що їх принесли в Литву окупанти, а вважав, що всі події служать «промислу Божому», що буря рушить гнилі дерева, дуплясті, а життєдайні, потужні, сильні лише зміцнює. «Кожен народ, — казав отець Болеслав, — має пройти Божий іспит, щоб показати Вищому Екзаменатору, на що він здатний, чи готовий він увійти бо Нового Світу».

Для мене такі розмови були дивні, але окриляючі. Я відчував, Що священик зриває з мого духу запони, накладені життєвою ситуацією, місцем народження, вихованням. Він теж цікавився моїм світоглядом, високо оцінив моє захоплення фантастикою та мріями про грядущі зоряні мандри. «Це входить у план Христа, — несподівано сказав отець Болеслав. — Царство Небесне, яке Учитель пророкував — не містика, а грядуща реальність гуманізованого та обоженого світу…»

Мені дуже імпонував такий погляд на Христа, хоч було й дивно, що ці речі говорить церковний діяч. Я відверто сказав йому! про це. Він ласкаво засміявся і відповів:

— Не лише світ, а й християнські церкви проходять період ембріогенезу. Те, що ми знаємо — муки зародження, розвитку плоду, а згодом і Народження в Новий Світ. З тієї точки зору Гітлер та Сталін, як персоніфікації Князя Землі, Сатани, гартують душі для «Народження в дусі», як заповідав Христос.

Я здивувався такому всеосяжному погляду на історію Світу. «Тоді можна виправдати й Голгофу», — вирвалося у мене.

— А навіщо ЇЇ виправдовувати? — гостро запитав ксьондз. — Голгофа зруйнувала деспотію Сатани, відкрила Браму до Царства Небесного…

— Тоді — чим гірше тим краще? — іронічно запитав я.

— Чим гірше — тим краще, — згодився отець Болеслав.

Я довго міркував над його парадоксальними твердженнями, зрештою збагнувши велику правду такого підходу до космоісторії Всесвіту.