Читать «Альтернативна Еволюція» онлайн - страница 154

На якомусь відрізку космоісторії могутні деміурги, які повинні були продовжувати ріст нашого психічного древа в безмірність, замкнули цю світобудову, створили своєрідну теплицю. І дух змушений без кінця крутити колесо буття, дивлячись у дзеркало. Є 99 дзеркал і 99 відбитків, і Людина уже не знає, де вона реальна, а де — нереальна. І як окультний змій, що кусає себе за хвіст, ми крутимося на місці, нацьковані одне на одного, народ на народ, брат на брата, на інші планети, на інші зірки…

Уявіть, що ми зі своєю психологією вийдемо в космос, в інші світи. І що ж ми там будемо робити? Перечитайте західну фантастику: борделі на Плутоні чи на альфа-Центавра, ґвалтування інших цивілізацій, галактичні війни… Вирвавшись за межі Землі, ми земну мерзоту рознесемо у безкінечність. Тоді вже ніякий деміург, ніякий Христос не допоможе нам запхати її назад. Ми маємо промити свої «авгієві стайні» огненною рікою уже тут, на Землі.

Саме МИ зіткали час і простір. Ми, отримавши «дзеркало асурів», почали творити час, простір, різні функції і відчуття… Зараз людина бачить себе як тіло, а ще вона має розвинути себе як хвилю, як блискавку, як промінь — для того, щоб вирватися, щоб розімкнути себе. Розв'язати цей вузол надзвичайно тяжко.

Згадайте легенду про Олександра Македонського. Якось йому в храмі показали хомут, зав'язаний таким хитрим вузлом, що ніхто не міг його розв'язати. Олександр витягнув меч і розрубав його! Це не просто історичний факт. Жерці храму випробували Олександра, чи справді він має божественне походження. І він підтвердив його! У цьому суть легенди. Далі — хомут. Це символ ярма, одягненого на Людину. Людина — раб богів і тягне цього земного воза без кінця. І хомут зав'язаний таким вузлом, що Людина не може його розв'язати — тільки розрубати мечем. Цей Меч — дух! Коли Христос сказав «Не мир вам приніс, а меч!», Він мав на увазі саме Меч Духа, який розрубає всі пута, що тримають людину в полоні. Люди часто змішують поняття «душа» й «дух». Але дух формується на Землі, це породження деміурга. А дух — це саме зерня Боже. Коли Бог творить Людину за Своїм образом і подобою, Він творить людей духовними. Це і є наша істинна сутність А потім нам нав'язали спершу душу — астральне тіло, а потім воно одяглося в «шкіряне вбрання» — фізичне тіло…

Запитання:

Коли ми всі будемо жити в іншому, вічному, бутті, коли не стане ненависті і духовної гидоти, що тоді відбудеться з мистецтвом, музикою, поезією — чи будуть вони існувати?

О. Б.:

Земне мистецтво, земна культура — це тінь божественної реальності. Якщо тут музика Моцарта прекрасна, то у своїй небесній іпостасі вона незміряно прекрасніша. Якщо поезія Пушкіна нас чарує тут, то можете не сумніватися, що цей поет є небесним поетом. Вся земна краса ще прекрасніша у Вічності…