Читать «Сказання про дітей Гуріна» онлайн - страница 115

У тій частині алітераційної легенди про дітей Гуріна, яку таки спромігся написати мій батько, давнішу історію з «Книги втрачених оповідей» було помітно розширено та детально розроблено. Найзначнішими нововведеннями стали поява Нарґотронда — великого підземного міста-фортеці — та його просторих володінь (центрального елемента не тільки легенди про Туріна і Ніенор, а й усієї історії Прадавніх Часів Середзем'я), а також опис господарських угідь ельфів Нарґотронда, який дає опосередковане уявлення про «мирні ремесла» прадавнього світу, бо ж такі «проблиски» віддалені великим проміжком часу. Просуваючись на південь уздовж річки Нароґ, Турін і його супутник (у тексті цієї книги — Ґвіндор) дісталися позірно цілком безлюдних земель при вході до Нарґотронда:

…добрівши до краю, що в добрі плекався, від гирла ріки до гарних дістались наділів і бачать: ніде ні душі на полях, перелогах і луках Нароґу, чагарі полонили лани родючі між горбами і річкою. На ріллі мотики лежать забуті, а в буйних садах трухнуть драбини у травах високих; дерева голови задирали кудлаті, за ними стежачи, і пониклі трави нашорошили вуха; хоч вигрів полудень землю і зелень — їм зимно було.

Отож, двоє подорожніх наблизилося до дверей Нарґотронда в ущелині ріки Нароґ:

…край води кряж височів, стрімко здіймались над бистрінню бескиди, і звивалась тераса, оторочена соснами, рівна й широка, прорізана вміло, — краяла круч відкриті схили. Там прорубано темні й величні брами у схилі, брусом обшиті, — поперечки й одвірки воздвигнуто з каменю.