Читать «Буря на озері» онлайн - страница 57
Ростислав Федосеевич Самбук
— Якщо б за кожну доведену до кінця справу нам присвоювали звання… — махнув рукою Шугалій. — До того ж, усе це — витвори твоєї фантазії.
— Вже й фантазії, — образився Сухов.
— Скоро ми тільки компліменти один одному казатимемо. А справа лише починається.
— Так, починається, — згодився Сухов. — Треба встановити, де був Бабинець тої неділі вранці.
— Тільки обережно. Щоб нічого не запідозрив.
— Аптека працює цілу добу, і Бабинець часто чергує вночі.
— Ясно одне: не він приходив уранці до Завгородніх. Олена Михайлівна впізнала б його голос. Але ж подався кудись після від'їзду Стецишина.
— Гадаєш, зв'язувався із спільником?
— А біс його знає — мабуть, так. Стецишин виказав Бабинця Завгородньому, і тут не до жартів.
— Але ж Завгородній міг одразу подзвонити нам.
— Звичайно, міг, і тоді Бабинець чи хтось інший уже не гуляли б на волі. Однак вони мали кілька шансів і скористалися з них.
— Я сам піду до аптеки, — запропонував Сухов.
— А я до Завгородніх. — Шугалій згадав Нінині заплакані очі, і йому стало неприємно. Як зараз розмовлятиме з дівчиною? І як у цієї пари взагалі все складеться? Якщо їхні припущення підтвердяться і Бабинець причетний до загибелі Олексиного батька, чи не полетить усе шкереберть? Шкода — такі гарні діти!
Капітан уже підвівся, щоб іти, але задзвонив телефон, і Сухов передав йому трубку. Шугалій почув далекий і схвильований голос Малиновського:
— Ви чуєте мене, товаришу капітан? Таке діло… Розумієте, в Кузя бачили блешню Завгороднього!
— Яку блешню? — не зрозумів Шугалій.
— Розумієте, неспростовний доказ…
— Що за блешня?
— Завгородній був одним з найкращих спінінгістів в Озерську. Він сам робив собі блешні. Із срібних ложок, я на цьому не зовсім розуміюся, але, кажуть, справді унікальні блешні. І щуки на них брали — дай боже! Усього було кілька таких блешень, і одну з них сьогодні бачили в багажнику Кузевого човна.
— Хто бачив?
— Мене повідомив про це Лопатинський. А бачив, здається, Каленик. Вони разом на березі сарайчик тримають — Кузь і Каленик. Так от, Каленик і бачив блешню.
— Звідки Каленик знає, що блешня належить саме Завгородньому? Він був знайомий з ветлікарем?
— Я цього ще не встановив. Почув про блешню й одразу дзвоню. Гадаю, що вам цікаво буде почути.
— Звичайно, цікаво, Богдане. — Шугалій замислився на мить. — Я зараз виїжджаю до вас. Нічого не робіть без мене. — Потім подумав, що лейтенант може образитись: — Ми разом з вами обміркуємо, яких вжити заходів. І попередьте Лопатинського, щоб нікому не казав про блешню. Кузь не повинен знати, що нам відомо про неї.
— Зрозуміло.
— А якщо зрозуміло, то чекайте. Буду за годину-півтори, — сказав Шугалій і одразу ж звернувся до Сухова:
— Ти рибу ловиш? Спінінгом?
— Тут мало не всі ловлять, а я що — рудий?
— Звичайно, не рудий. І якими блешнями ловиш?
— Та всякі є…
— Завгородній, кажуть, був відомий серед рибалок.
— Умів ловити, це всі знали.
— І ще. кажуть, свої блешні мав…