Читать «Капітан далекого плавання» онлайн - страница 16

Войку прибув на підприємство на півгодини пізніше й пояснив, що мав зупинку в дорозі, бо зіпсувалася машина.

Богдан помітив, що Коруз не вміє вести машину, кермо в нього вертілося на всі боки. Він порушував елементарні правила вуличного руху, мало не задушив дитини й не наїхав на телеграфний стовп. На його щастя, по дорозі не зустрів жодного міліціонера. Та, нарешті, таки вскочив у халепу. На одному з перехресть, замість того, щоб пропустити зустрічну машину, вдарився об її кузов. Шофер з тієї машини почав лаятись. Коруз мовчав. Понишпоривши в кишенях, він дістав двадцять леїв і показав на телефон в одному з буфетів.

— Хочеш повідомити шефа гаража про аварію? Будь ласка… — погодився шофер.

Богдан вирішив почекати, побачити, як викручуватиметься Коруз, але сталося так, як він і передбачав. Буфет на розі вулиці мав двоє дверей. Коруз увійшов в одні, вийшов іншими й зник. Хвилин через десять прибула автоінспекція. Встановивши вину Коруза, інспектори не знайшли в кабіні ніяких документів, навіть технічного паспорта. Через годину Раду дав розпорядження відкрити обидва ящики. В тому, що Коруз отримав від Войку, були якісь деталі для машин, в другому — звичайнісіньке каміння.

РОЗДІЛ 4

Полковник Жолдіш призначив зустріч на восьму вечора. О сьомій Раду з Богданом у своїй кімнаті обмірковували останні події.

— Гадаєш, що в цій шпигунській сітці і Нає Войку? — спитав Богдан.

— Для цього мало підстав.

— Мені теж здається… Все ж, коли витівка з транспортом не вдалась, щоб заховати кінці у воду, вони можуть його знищити.

— Вважаю, в них нема причин вбивати Войку. Він вдало обміняв ящик і привіз каміння на текстильну фабрику. Коли б ми не були свідками, хто б його міг запідозрити в шахрайстві?

— А подумаймо про іншого шофера.

— Про Коруза?

— Ні, про шофера, в якого Коруз позичив машину. Оскільки Коруз її вчасно не повернув, шофер хвилюватиметься.

— Що ж він робитиме?.

— Мабуть, постарається зникнути.

— Зайва обережність, бо на машині номер фальшивий.

Задзвонив телефон. Раду взяв трубку. Доповідав старший лейтенант Доробанц:

— Товаришу майор, Нає Войку добровільно з'явився в міліцію, хоче про щось повідомити.

— Де він?

— На площі Перемоги.

— Гаразд, через десять хвилин там буде капітан Тудорашку.

Сказавши Богданові, про що потрібно довідатись від Войку, майор направив його в головне управління міліції. Там Богдана вже чекали.