Читать «Феміністка» онлайн - страница 40

Я скрикнув, і тіло незалежно від моєї волі вигнулося дугою, спираючись лише на потилицю й п'яти.

Дві бамбукові голки одночасно вп'ялися в шию; якась чорна тінь накрила мою свідомість, і я прийшов до тями, в однісінький мент перемістившись із площини екстазу в дуже спокійну місцину.

— Отямився? — поспиталась Мандела, пораючись коло свого приладдя.

— Ну… — сказав я. — Що ти зробила?

— Зупинила оргазм. Елементарний трюк… якщо знаєш, як це зробити!

Я вслухався в свої відчуття. Пульс був нормальний.

— Для чого тобі ця Леся? — поспиталася Мандела.

— Для діла… для чого ж!

— Вона тобі чимсь насолила?

Я обернув голову й подивився на неї.

— Ти щось знаєш?

— Та звідки ж! Просто це така стервозна особа, що здатна будь-кого дістати… от я й подумала!

— Що ти можеш розповісти про неї? Мандела посміхнулася.

— А що ти хочеш знати?

— Геть усе!

— Ну, ти й хитрий! Це ж наша постійна клієнтка… як же ж так?

— А я твій давній друг!

— Гм… — сказала Мандела. Тоді насмішкувато зміряла мене очима. — Це вона тобі стільки синців наставила?

— Чому ти так думаєш?

— Ну, вона ж спортсменка… ще й дуже тренована!

— Та ти що?!

— А ти думав! У неї тіло, як з гуми… кожен м'яз відпрацьований, аж приємно розминати його!

— Ох, я її порозминав би…

—Їв би кіт сметану, та хто ж йому дасть! Що ще ти хочеш знати?

— Часто вона сюди ходила?

— Двічі на тиждень. В неї абонемент, зі скидкою…

— Як для постійної клієнтки?

— Авжеж. — Вона підійшла до мене й м'яким порухом змусила лягти на спину. — Сподобалося?

— Де ти цьому навчилася?

— В Швеції… де ж іще! Але такий масаж ми робимо не всім.

— Чому це?

— Серце може не витримати.

— Навіть так?

— А ти думав! Не всі ж такі бугаї. — Вона знову зачерпнула крему зі слоїчка. — Розслабся… Ще трохи — й ти побачиш небо в зірках!

Її м'які долоньки знову лягли мені на живіт й плавними кружними рухами стали підійматися вгору, дедалі нарощуючи темп, і що жвавішими ставали вони, то гучніше й тривожніше билося моє серце, а подих робився частішим, аж врешті вони сягнули шиї, легенько й обережно забігали коло потилиці, натискаючи якісь точки, а потім у них, наче за помахом чарівної палички, з'явилися бамбукові голки, й я відчув, як одна з них штрикнула мене у вухо…

… і з ніг до голови мене мов би обсипало приском, я сіпнувся й замотав головою, а голки знову торкнули вуха, тепер в іншому місці, й я насилу погамував крик, який ладен був зірватися з моїх вуст, але гострі дерев'яні шпички тепер танцювали безпересталь, торкаючи незнані потаємні точки, й за кожним разом у моєму тілі вибухали зачаєні спазматичні імпульси, котрі пронизували мене вогненними струмами, всеньке тіло звивалося, билося мов рибина, я відчував, що пливу, пливу в якійсь палючій субстанції…