Читать «20 000 льє під водою» онлайн - страница 8

Таким чином, коли фрегат був споряджений у далеку путь і обладнаний усіма грізними пристосуваннями для незвичайної ловлі, не знали, куди йому слід направитися. Нетерплячка дедалі зростала, як раптом 2 липня одержали звістку, що пароплав, який курсує між Сан-Франциско і Шанхаєм, зустрів тварину тижнів три тому в північних водах Тихого океану.

Ця новина справила надзвичайне враження. Капітанові Фарагуту не дали відстрочки навіть на двадцять чотири години. Все продовольство уже навантажили на борт, трюм наповнили вугіллям, команда була в повному складі. Залишалося тільки запалити вогонь у топках, розвести пари і відчалювати! Капітанові не пробачили б, коли б він затримався хоч би на півдня! А втім, капітан Фарагут і сам поривався в море.

За три години до відплиття “Авраама Лінкольна” я одержав листа такого змісту:

“Панові Аронаксу, професорові Паризького музею. Готель “П’яте авеню”, Нью-Йорк.

Шановний пане!

Якщо Ви бажаєте приєднатися до експедиції на “Авраамі Лінкольні”, то урядові Сполучених Штатів буде приємно знати, що Франція у Вашій особі бере участь у цій справі. Капітан Фарагут надасть у Ваше розпорядження окрему каюту.

Щиро відданий Вам

Д.-Б. Гобсон,

секретар морського відомства”.

РОЗДІЛ ІІІ

“Як буде завгодно панові”

За три секунди до одержання листа Д.-Б. Гобсона я стільки ж думав про переслідування нарвала, скільки про спробу прорватися через Північно-Західний прохід. Через три секунди після прочитання листа шановного секретаря морського відомства я зрозумів нарешті, що моє справжнє покликання, єдина мета мого життя полягали в полюванні на це непокояче чудовисько і в тому, щоб звільнити від нього світ.

Тимчасом я щойно прибув з важкої подорожі втомлений і жадав відпочинку, Я мріяв лише повернутися на батьківщину, до своїх друзів, у свою маленьку квартирку поблизу Ботанічного саду, до своїх дорогих і безцінних колекцій! Але ніщо не могло мене утримати. Я забув усе: втому, друзів, колекції — і прийняв без усяких роздумів пропозицію американського уряду,

“До того ж, — думав я, — всі дороги ведуть в Європу, і нарвал буде такий люб’язний, що приведе мене до берегів Франції! Ця гідна тварина дозволить упіймати себе в європейських морях, — для моєї особисто втіхи, — і я привезу тоді принаймні півметровий уламок його кістяної алебарди в Музей природничої історії”.

Але поки що доводилося шукати цього нарвала в північній частині Тихого океану, і це означало, що для повернення у Францію мені треба було об’їхати навколо всього світу.

— Конселю! — крикнув я нетерпляче.

Консель був моїм слугою. Відданий хлопець супроводжував мене в усіх моїх подорожах; я полюбив цього славного фламандця, і він платив мені тим же. Це була істота флегматична від природи, добра за характером і старанна за звичкою; він спокійно зустрічав усі житейські несподіванки, був майстром на всі руки, здатний до всякої роботи і, всупереч своєму імені, ніколи не давав порад, навіть коли у нього їх просили.