Читать «20 000 років під кригою» онлайн - страница 49

— Горе деа! (Вчений!).

— Шад! (Чортівське слово!) — скрикнув двадцятитисячорічний стариган.

— Ед! (Свідок!) — відповіла дівчина, показуючи на себе.

— Маккот-мардот! — хрипло вилаявся старий найстрашнішим прокльоном. Колись з такими словами передавали кату на муки дівчат, які поцілували чужого чоловіка.

— Маккот-мардот! — повторив старий.

Дівчина покірно схилилася, підняла з долівки кашалотові жили й подала старому замість канчука. Стояла, чекаючи, щоб старий її відшмагав. Цього я вже не міг знести і силою забрав дівчину від старого. Той зі злості почав шмагати канчуком свою кришталеву труну. «Бий», думаю собі.

Тепер я вирішив показати, що розумію його мову. Вдаривши себе кулаком у груди, я сказав:

— Неах (Володар), — потім узяв дівчину за руку й промовив урочисто: — Ле кохта! (Буде моєю дружиною!)

— Меахссов! — відповіла раптом дівчина, потискуючи мою руку на знак згоди.

— Алманат, — сердито прохрипів посивілий від п'ят до голови чоловік.

— Меахссов! — повторила дівчина знову.

— Алманат!

Перегукувались вони цими словами разів п'ять-шість. Це означало суперечку про те, коли ми одружимося.

«Меахссов» — означає «від сьогодні», «алманат» — «потім».

Нарешті старий у шаленому гніві кинув страхітливий вирок, показуючи на Нагаму:

— Ерваг!

При цьому слові дівчина пополотніла, щоки її змарніли, уста посиніли, і вона закрила лице довгими косами. Це слово забороняло жінці одружуватися.

Я виструнчився перед старим і посміхнувся йому прямо у вічі.

При цьому старий скривив уста в глузливу посмішку І процідив крізь зуби:

— Катланет!

І тут Нагама впала на землю, розкуйовдила волосся і, обсипаючи голову кристалічним піском, страшенно розридалася.

«Катланет» — дівчина, наречений якої обов'язково перед весіллям помирає. «Катланет» — убивця чоловіків, і вона ніколи не може одружитися.

— Мені байдуже, чи ти «катланет», чи ні, — тепер уже своєю мовою звернувся я до дівчини й підняв її з землі. — Ми двоє в усьому світі, і для нас немає законів! А коли буде потрібен закон, то ми самі створимо його. Я сам тут і парламент, і верхня палата, й король. Я візьму тебе за жінку, коли й ти цього забажаєш.

На цей раз уже старий раптом бурхливо розридався. Він бив долонею по кристалічній масі і весь час повторював: «Галот» (полон). Це знову ж таки означало, що поки голова сім'ї в полоні, дівчина не може вийти заміж.

Бідний старець! Виходить, він тільки того й боявся, що коли я одружуся з його дочкою, то він залишиться тут замурованим у скелі.

Я втішив старого. Приніс долото й сокиру, приклав до кристала й показав, що хочу звільнити старого з тієї неволі. На доказ цього я відколов кусень кристала.

Старий розчулився й, благословляючи нас, сказав на знак своєї згоди:

— Баар гетібб! (Радісна звістка!)

При цих словах Нагама підійшла до нас. Старий узяв своїми кістлявими пальцями дівчину за руку, пригорнув до себе, а мені шепнув;

— Кесубба!

— Кесубба! — Але який дідько міг подумати, щоб і допотопні люди знали кесуббу. Я гадав, що за старовинних часів дівчат віддавали даром!