Читать «Шхуна «Колумб»» онлайн - страница 220
Микола Петрович Трублаїні
— Водолаз лізе крізь люк у сусіднє приміщення, — сказав лікар.
Знов мовчанка.
— Алло! Припиніть подачу повітря. В приміщенні, де зник водолаз, чую шум.
Після того мовчанка тривала майже хвилину, хоча черговий телефоніст тричі запитував про самопочуття. Лише після четвертого запитання лікар відповів:
— Водолаз знайшов чоловіка, який збожеволів.
Ні командир, ні інженер не сказали жодного слова тим, хто стояв коло них.
— Яких вживаєте заходів? — спитав командир.
— Він його приголомшив.
— Хто кого?
— Варивода божевільного. Я залишаю телефон і спускаюся оглянути хворого. Тут не вистачає телефонного шнура, і на якийсь час ми припиняємо телефонний зв'язок. Продовжуйте вентилювати камеру.
Після того тривала мовчанка. Лікар, очевидно спустився в човен, залишивши телефонну трубку.
— Що? — спитав комісар командира, щоб передати командам суден новини.
— Обидва увійшли всередину підводного човна. Телефон облишили.
Комісар передав на судно цю звістку. Сотні грудей стримували дихання, ждучи наступних повідомлень з глибини. Минула хвилина, друга, третя, п'ять хвилин. Комісар ні про що не сповіщав. Троє людей, безпосередньо зв'язані телефоном з декомпресаційною камерою, нічого не чули. Здавалося, там сталося якесь нещастя. Але коли б вода прорвалася у камеру, почули б шум. Може, в човні надто стиснуте повітря і лікар та водолаз знепритомніли? Інженер наказав посилити вентиляцію камери відкачуванням повітря.
— Алло!
— Хто? — враз спитали всі троє слухачів.
— Варивода. В посту центрального управління знайшов трупи, двері в командирську каюту замкнені зсередини Переношу електросвердло в човен. За п'ять хвилин дайте струм. Спробую пробити свердловину й перевірити, що там: вода чи повітря.
— Скажіть — бути обережним, — наказав командир телефоністові.
— Єсть бути обережним!
Минуло ще півгодини напруження. Місяць заходив. Трофімов досі не дав наказу червонофлотцям лягати спати. Він розумів — вони все одно не заснуть.
— Водолаз просвердлив двері командирської каюти, — почувся голос лікаря. — Відтіля виходить повітря.
— Як ваш… — командир мало не сказав «божевільний», але схаменувся і промовчав.
— Опритомнів. Про всяк випадок зв'язав йому руки. Знайшов страшні поранення руки від ліктя вниз і ноги од стегна до коліна.
— Що робить Варивода?
— Пропилює двері в капітанську каюту.
— Перекажіть, — звернувся командир до комісара, — що знайшли одного пірата живим. Він опритомнів.
— А дівчина? — пошепки спитав комісар. Командир мовчав.
Повідомлення про живого пірата сприйняли з цікавістю, але всі думали про ту, що писала записку, вкладену в аварійний буй.
Знов зайшла мовчанка. Троє людей, що слухали декомпресаційну камеру, нічого не говорили. Аж через годину командир розпорядився спускати трьох водолазів з електрорізальними приладами. Вони дістали наказ розрізати броню човна навколо зробленої перед тим електрозваркн. Це треба було зробити так, щоб не зачепити стінок камери і роз'єднати човен та камеру після того, як Варивода зсередини зварив зроблений ним розріз.