Читать «На каравелі "Улюбленець Нептуна"» онлайн - страница 95

— Ходімо, важлива справа… Потрібно розшукати Франсіско.

Друзі відійшли вбік. Але тут сталося непередбачене. Зачепившись ногою за канат І ледве не розплатавшись на палубі, Ніанг попередив про це Кудряша.

— Де, де? — не зрозумів хлопчик.

— Ось тут, тут. — шарпав Ніанг Федю за рукав.

— Нічого не бачу, — пробурмотів Кудряш й увімкнув ліхтарик.

— Полум’я! Знову те саме полум’я! — в паніці заверещав Альфонсо, який в цей час висунув голову з люка. — Дракон! Дракон! Стережіться! Він позаду вас!

Матроси, що стояли спиною до хлоп’ят, обернулися. Почулись злякані голоси. Настрахані таємничим, ніколи не баченим світлом, моряки розгублено позадкували. Луїс, збивши з ніг Альфонсо, стрибнув у трюм. І тільки один Гуго, ноги якого подерев’яніли від жаху, лишився непорушно на бочці.

Зачувши крик Альфонсо, Кудряш почав водити ліхтариком по кораблю й розшукувати таємниче страховисько, яке так налякало команду. Ніякого дракона на палубі не було.

Несподівано гримнув постріл, за ним другий, і біля Фединого вуха просвистіли кулі. Раніше за всіх отямився капітан і, схопивши пістолети, які йому принесли, вирішив сам покінчити з небезпечним чудовиськом, що випромінювало загадкове світло.

— Що ви робите?! Куди стріляєте?! — перелякано закричав Федя й загасив ліхтарик.

Тільки тепер він зрозумів, що електричне сяйво забобонні матроси сприйняли за міфічне вогнедишне страховисько.;

— Герцог, це ви світите? — тремтячим голосом вигукнув капітану опускаючи донизу пістолети. — Іржавий якір у бік, навіщо ви здумали лякати нас? Що то за річ, яка так усіх наполохала?

— Я зовсім нікого не збирався лякати, — сказав Кудряш. — Це звичайнісінький електричний ліхтарик… — Тут Федя обірвав себе, подумавши, що команда все одно не зрозуміє, що таке електрика, й додав: — Нічого страшного в ньому немає.

Побоюючись, щоб матроси не сприйняли ліхтар за щось надприродне, Федя вирішив продемонструвати його дію. Він ввімкнув ліхтарик і став приставляти його до обличчя, рук, дав потримати Ніангу, а потім і осмілілому капітану. Той ненароком зсунув важілець, і ліхтарик погас.

— Герцог, — занепокоївся Дієго, — з холодним вогнем щось скоїлось…

— Не може бути, — спокійно мовив Кудряш й, увімкнувши знову ліхтарик, показав, як ним користуватися.

— Герцог! — в дитячому захваті вигукнув Дієго. — Нічого подібного за своє життя я не бачив! Ви вільні! Вважаю цей холодний вогонь достатнім викупом за вас. Коштовнішої речі я ніколи в руках не тримав.

Матроси мовчки дивилися на свого зачудованого капітана. Сміючись від щастя, Дієго скеровував яскравий промінь то на одного, то на другого із членів екіпажу, освітлював верхівки щогл, немов прожектором, вимальовував на палубі чудернацькі вензелі.

Коли ж Федя показав, що в ліхтарику є зелена й червона пластинки, за допомогою яких можна змінювати колір променя, захопленню капітана не було меж. Розщедрившись і забувши про те, що він уже раз дарував Феді Ніанга, капітан великодушно заявив:

— Герцог, можете забрати з собою й негра.

Спостерігаючи все, що відбувалося, Гуго не в жарт налякався. Його витівка ось-ось мала розкритися. Алхімік став нишпорити по палубі очима, розшукуючи Педро. Але бородача ніде не було.