Читать «Чорні зорі» онлайн - страница 93

Це був другий поштовх.

Блимання! Адже він хотів про них поговорити з Іваном Гавриловичем… Микола вийняв з кишені блокнот, перегорнув списані цифрами й формулами сторінки.

“Подумати:

1. Вакуум підвищився до десяти у мінус двадцятій степені міліметра, — за межі можливого для вакуумних насосів. Чому? Від безперервної роботи? Вплив нейтриду?

2. У головних камерах — дивні мікроспалахи на стінках з нейтриду. Коли буду в Ядерному, обговорити з Іваном Гавриловичем”.

Від цих похапцем написаних рядків на Самойлова війнуло ще не зовсім усвідомленим жахом. Блимання і вакуум!.. Здогад промайнув у голові так швидко, що викладення його забрало б у тисячу разів більше часу. Якін щось запитував, та Самойлов уже не чув.

…На стінках мезонаторів блимали голубі зірочки то в одному, то в іншому місці. Промінь негативних мезонів несе в собі мезони різних енергій — про це свідчить статистика. Частина їх, нехай невелика, буде з підвищеною енергією. Вони не засвояться ртуттю, а розсіються й осядуть на нейтридних стінках, утворюючи антипротони.

Тепер про фільтри. Фільтри не можуть витягнути з камери абсолютно всі позитивні мезони, частина їх неодмінно залишиться. Отже, в камерах заводських мезонаторів є всі умови для утворення антиречовини

“Спокійно, спокійно! — умовляв себе Микола. — Не гарячись… значить, блимання на стінках камери — це сліди елементарних вибухів атома повітря й антиатома. Крім того, є вакуум — неймовірний, ідеальний вакуум! Антиречовина знищувала залишки повітря, вона з’їдала його…”

Він поглянув на Якова й здивувався його байдужості: той спокійно причісувався, дивлячись у шибку. Коли Микола розповів йому про свій здогад, Яків одразу ж запалився:

— Я ж казав тобі про завод! Я передчував!

— Та слухай же! — гарячково вигукнув Самойлов. — Мезонатори працюють у форсованому режимі — три зміни на добу. Хтозна, чи завжди добре працювали витяжні фільтри, чи завжди мезонний промінь був налагоджений як слід, чи багато мезонів пішло на нейтридні стінки за ці десять місяців безперервної роботи? Над цим ніхто не замислювався! Антиречовина може назбируватись непомітно. Вона нагромаджується за рахунок нейтриду, вона роз’їдає нейтридні стінки…

— І коли проїсть хоч найменший отвір, — ревниво підхопив Яків, — у камеру ввійде повітря і… вибух, як в Америці!

Після цього вони й кинулися на вулицю, у мокру грудневу заметіль: мерщій на завод!

**

*

Місто залишилось позаду. На безлюдному шосе водій перейшов на граничну швидкість. На пологих заглибинах асфальту “Победу” підкидало, немов на бруківці.

— В усякому разі, треба перевірити, — заспокоюючись, сказав Микола. — Можливо, нам і не доведеться повторювати Голубів дослід, а пощастить відразу одержати антиречовину.

— Американці, мабуть, теж гнали свої мезонатори кілька років підряд, от у них нейтрид і проїло… — задумливо мовив Яків.

Завод займав обнесене кам’яною огорожею квадратне поле з кілометровими сторонами. Вони проїхали повз кілька охоронних будок, і таксі зупинилося коло прохідної. Біля віконечка курив молоденький солдат заводської охорони. Побачивши начальство, він кинув цигарку й виструнчився.