Читать «Чорні зорі» онлайн - страница 24

— Та ні, Іване Гавриловичу, я…

Відверто кажучи, я розгубився і не знайшов, що відповісти.

— Що “я”? Невже ви справді вважаєте, ніби ця статейка і кілька дослідів перекреслюють усе, що зроблено нами за рік? Це просто боягузтво! — нападав Голуб.

Насилу мені вдалося його переконати, що я так не вважаю.

Взагалі він має рацію, якщо не математично, то психологічно: ще далеко не все ясно, і в кожній неясності може ховатися те очікуване Несподіване, яке прийнято називати відкриттям.

5 червня. Провадимо досліди. Підійшли до теплових мезонів і все частіше й частіше одержуємо після опромінювання препаратів нуль радіоактивності. Мені вже належить відпустка, але брати її зараз не варто: в лабораторії так мало людей. Бісів Яшко! Тепер мені доводиться працювати і за себе й за нього. А іншого інженера замість нього нам тепер не дають. В наші досліди вже ніхто, здається, не вірить…

27 червня. А цей Вебстер, мабуть-таки, набрехав. Не всі речовини відштовхують уповільнені мезони. Сьогодні опромінювали свинець, причому настільки уповільненими мезонами, що голубий промінчик перетворився на хмаринку. І свинець “вбирав” мезони! Мас-спектрографічний аналіз показав, що в ньому, замість звичайних ста п’яти нейтронів у ядрах, стало по сто тридцять-сто п’ятдесят чотири! По суті, це вже не свинець, а іридій, реній, вольфрам, йод з незвичайно великим вмістом нейтронів в атомах.

Видно… а втім, ще нічого не видно.

5 липня. Одержали з вісмуту стійкий атом цинку, що має сто сімдесят дев’ять нейтронів, замість звичайних тридцяти шести! Щоправда, тільки один атом. Та справа не в кількості: він стійкий, ось що важливо! Такий “цинк” більш, ніж утричі густіший від звичайного…

16 липня. Цей день треба позначити в календарі великими літерами: шістнадцяте липня тисяча дев’ятсот… Цю дату карбуватимуть на мармурових плитах, тому що ми — одержали!!! На останньому подиху, вже майже зневірившись, — одержали!

Ні, зараз я не можу докладно: я ще й досі немов п’яний і спроможний писати тільки великими літерами та знаками оклику. Мені хочеться не писати, а відчинити вікно і закричати в ніч, на все місто: “Гей, ви, хто спить під місяцем і супутниками! Чуєте? Ми одержали нейтриди!”

17 липня Колись популяризатори, змальовуючи цю подію, прикрашатимуть її з властивою їм фантазією А було так: троє інженерів, які після сотень дослідів уже втомилися чекати і навіть у розмові поміж собою уникали слова “нейтрид”, раптом почали одержувати під час останніх опромінювань Велике Несподіване: свинець, що перетворювався на важкий радіоактивний йод, надважкий стійкий атом цинку з атома вісмуту… Вони вже стільки разів розчаровувалися, що тепер боялися повірити: ось воно!

…Опромінювали ртуть.

Був звичайний собі день. Вітер гнав по небу купчасті хмари, і в лабораторії ставало то сонячно, то сіро. В залі розгулювали протяги. Іван Гаврилович вже схопив нежить і чхав.

Настала саме моя черга працювати біля мезонатора. Все, що я робив, було таке звичайне, що тепер навіть нудно про це писати. Завантажив ванночку із ртуттю, увімкнув насоси для відкачування повітря, щоб підвищити вакуум, далі почав настроювати пучок мезонів.