Читать «Чорні зорі» онлайн - страница 18

Цікаво, якого кольору буде нейтрид?”

СКЕПТИКИ ТРІУМФУЮТЬ

“7 жовтня. Надворі золота осінь. Чисте, цілюще повітря. Скрізь — на деревах, на дахах будинків, під ногами — листя, жовто-зелене, коричневе, червоне… Блакитне небо, ласкаве сонце… Чудово!

А ми проводимо досліди. Опромінили вже майже половину елементів таблиці Менделєєва. Кілька днів тому одержали з кремнію стійкі нерадіоактивні атоми магнію і натрію. В них на один і на два нейтрони більше, ніж у природних. Хоч маленька, але перемога!

Ми з Яшком робимо аналізи зразків після опромінювання. Я — мас-спектрографічні, він — радіохімічні. Це в наших дослідах найкопіткіша робота.

— Голуб — хитрий жук, — сказав мені якось Яшко. — Навмисне заохотив нас, щоб ми працювали, як ішаки.

— А ти працюй не як ішак, а як інженер, — відповів я йому.

26 жовтня. Опромінюємо, робимо аналізи і знову опромінюємо. Стійкі атоми магнію і натрію, коли ми їх ще раз опромінили мезонами, також стали радіоактивними.

Негативні мезони, потрапляючи в ядро, дуже збуджують його, і воно стає радіоактивним. Ось у чому лихо…

24 листопада. На вулиці мокро. Дощі змінюються туманами, калюжі — рідкою грязюкою. Одне слово, не погода, а нежить.

В лабораторії теж якось сумно. Коли досліди нічого не дають, люди починають сумніватися в найочевидніших речах; вони перестають довіряти своїм і чужим знанням, один одному; у них з’являються сумніви навіть щодо справедливості законів фізики… В останні тижні Іван Гаврилович чогось нервує, прискіпується до найдрібніших неточностей і змушує робити досліди по кілька разів.

Опромінили всі елементи таблиці Менделєєва, крім радіоактивних. Останні опромінювати немає рації: вони й без того нестійкі. Стає нуднувато. В лабораторії всі, навіть Голуб, якось уникають вживати слово “нейтрид”

30 листопада. Мабуть, уся біда в тому, що мезони, якими ми опромінюємо речовини, мають дуже велику швидкість. Вони влітають у ядро, як бомба, і, звичайно ж, дуже збуджують його. А нам треба зробити так, щоб і ядро позбавити заряду і водночас не збуджувати його. Значить, треба гальмувати мезони зустрічним електричним полем, до краю зменшуючи їхню швидкість.

Спробую перевірити це на цифрах…”

Далі в щоденнику Миколи Самойлова на кількох сторінках ідуть математичні викладки, які ми випускало.

“13 грудня. Показав свої розрахунки Іванові Гавриловичу, і він погодився зі мною. Значить, і я можу! Тоді ще не все втрачено… Отже, переходимо на уповільнені мезони. Шкода тільки, що мезонатор не пристосований для регулювання швидкості мезонів — не передбачили в свій час.

На вулиці падає мокрий сніг; тане на одежі і хлюпає під ногами. Так звана “південна зима”!

25 грудня. Спробували, як тільки можна, уповільнити мезонний пучок. Опромінювали свинець. Але, на жаль, нічого не вийшло. Свинець став трохи радіоактивний — слабкіше, ніж при сильних опромінюваннях швидкими мезонами, та й тільки.