Читать «Спартак» онлайн
Рафаелло Джованьйолі
ЗМІСТ
РОМАН
И(італ.) Д42
Переклав з італійської А. X. Іллічевський, Художник В. І. Пойда
Переклад здійснено за виданням: Spartaco. Racconto storico… di Raffaello Glovagnoli, Quarta edizione, Milano, Paolo Carrara, 1884.
Л 70803-42 Д M228(04)-74 225
Капрера, 26 червня 1870 р.
Д. Гарібальді — Джованьолі
Мій дорогий Джованьолі!
Я проковтнув вашого «Спартака», недивлячись на те, що в мене дуже мало часу для читання, і він розбудив у мені почуття захвату і захоплення.
Я сподіваюся, що ваші співгромадяни оцінять величезні достойності вашого твору і, прочитавши його, переймуться нездоланною стійкістью у боротьбі за святу справу свободи.
Ви, римлянин, відобразили не найкращу, але найбільш блискучу епоху історії великої республіки, — епоху, коли горді хазяїва світу вже почали скочуватися в безодню пороку та ростління, але недивлячись на розбещення та пороки, подібно гігантам здіймались над попередніми поколіннями усіх епох та народів.
«З усіх великих людей — найвеличнішим був Цезар», — сказав один знаменитий філософ, а як раз особа Цезаря наклала відбиток на епоху, зображену вами.
Образ Спартака — цього Христа-іскупителя рабів, ви викарбували різцем Мікеланджело, і я, діставший свободу раб, дякую вам за це и за ті миті зхвильованності, що я пережив прочитавши вашу книгу: то я надихався чудовими подвигами рудіарія, то сльози душили мене, а до конця повісті я пережив відчуття розчарування від того, що вона така коротка.
Хай збережуть наші співгромадяни пам'ять про цих героїв, що сплять у рідній нам землі, де більше не буде ні гладиаторів, ни панів.
Завжди ваш Джузеппе Гарібальді
Розділ I
ЩЕДРІСТЬ СУЛЛИ
На сході сонця, за чотири дні до листопадових ід (10 листопада) 675 року римської ери, за консульства Публія Сервілія Ватія Ісавріка і Аппія Клавдія Пульхра, Рим кишів юрбами людей, що з усіх частин міста стікалися до Великого цирку. Із густо населених біднотою, кривих і багатолюдних вуличок Есквіліна та Субурри пливли нескінченні натовпи, вбирали в себе людей різного віку й стану і, виливаючись на головні вулиці — Табернолу, Гончарну, Нову — невпинно посувалися до цирку.