Читать «Остання збірка» онлайн - страница 192

Мортон продовжував дивитися у вікно й човгати ногами.

— Адже ти не хочеш мене засмучувати, синку? — Містер Ді сумно посміхнувся. — Розумієш, бухгалтером може бути кожний. Але лише одиниці здатні опанувати мистецтво Чорної Магії.

Мортон відвернувся від вікна, узяв зі столу олівець, спробував, чи гострий, і почав повільно обертати в пальцях.

— То як, синку? Можеш ти навчатися ретельніше, щоб міс Грииб була задоволена?

Мортон похитав головою.

— Я хочу бути бухгалтером.

Містер Ді зусиллям волі вгамував гнів. Що сталося з Амулетом Переконання? Може, заклинання ослабло? Треба було підзарядити його...

— Мортоне, — вимовив він сухо. — Я всього лише Адепт Третього ступеня. Мої батьки були дуже бідні й не могли відіслати мене вчитися до університету.

— Знаю, — прошепотів хлопчик.

— Я хочу, щоб у тебе було все те, про що я міг лише мріяти. Мортоне, ти можеш стати Адептом Першого ступеня. — Містер Ді задумливо похитав головою. — Це буде важко. Але ми з твоєю мамою зуміли відкласти трохи грошей і якось назбираємо решту суми.

Мортон покусував губи й обертав олівець.

— Синку, Адептові Першого ступеня не доведеться працювати в магазині. Ти можеш стати Прямим Виконавцем Волі Диявола. Прямим Виконавцем! Що ти на це скажеш?

На якусь мить Ді здалося, що його син зворушений. Губи Мортона розкрилися, очі підозріло заблищали. Але потім хлопчик поглянув на свої книги, рахівницю та іграшковий арифмометр.

— Я буду бухгалтером, — сказав він.

— Побачимо! — Терпець містера Ді остаточно урвався. -Ні, хлопче, ти не будеш бухгалтером, ти будеш — чарівником. Так було краще для твоїх рідних, так буде краще і для тебе, присягаюся всім, що є проклятого на світі! Ти ще пригадаєш мої слова.

І він вибіг з кімнати.

Мортон одразу повернувся до своїх книг з обліку.

Містер і місіс Ді мовчки сиділи на дивані. Місіс Ді в'язала, але думки її були зайняті іншим. Містер Ді сумно дивився на витертий килим у вітальні.

— Ми його зіпсували, — нарешті промовив містер Ді. -Одна надія — на Борбаса.

— О, ні! — злякано вигукнула місіс Ді. — Він надто малий.

-Хочеш, щоб твій син став бухгалтером? — гірко запитав містер Ді. — Щоб цілими днями длубався у цифрах, замість того щоб займатися важливою роботою Диявола?

— Звісно, ні, — сказала дружина. — Але Борбас...

— Знаю. Я сам почуваюсь убивцею.

Якийсь час вони сиділи мовчки. Потім місіс Ді сказала:

— Може, дідусь міг би щось зробити. Він завжди любив хлопчика.

— Мабуть, — задумливо промовив містер Ді. — Але чи варто його турбувати? Зрештою, старий уже три роки як мертвий.

— Знаю, — сказала місіс Ді, розпускаючи неправильний вузол на плетиві. — Однак третього нам не дано: або дідусь, або Борбас.

Містер Ді погодився. Звісно, неприємно порушувати спокій Мортонового дідуся, але звертатися до Борбаса — набагато гірше. Містер Ді негайно зробив необхідні приготування, щоб викликати свого покійного батька.

Він змішав докупи блекоту, розмелений ріг однорога, болиголов, додав уламок драконового зуба й усе це помістив на килимі.