Читать «Остання збірка» онлайн - страница 191

— О, навряд чи все так серйозно, — швидко промовив містер Ді. — Виклик Борбаса — крайній захід.

— Повторюю, вирішувати вам, — сказала міс Грииб. — Хочете — викликайте, хочете — ні. Але за нинішнього стану справ вашому синові ніколи не стати чарівником.

Вона повернулася й попрямувала до виходу.

— Може, залишитесь на чашечку чаю? — поспішно запропонувала місіс Ді.

— Ні, я спізнююся на шабаш відьом у Цинцинаті, — кинула міс Грииб і зникла в клубах помаранчевого диму.

Містер Ді розігнав рукою дим і зачинив двері.

— Фе, — сказав він. — Могла б скористатися ароматизованим видом.

— Старомодна, — пробурмотіла місіс Ді.

Вони мовчки стояли біля дверей. Містер Ді лише тепер почав усвідомлювати, що відбувається. Важко було уявити, що його син, його кров і плоть, не хоче продовжувати сімейну традицію. Цього просто не може бути!

— Після вечері, — нарешті вирішив містер Дні, — я з ним поговорю. По-чоловічому. Впевнений, що ми обійдемося без втручання демонів.

— Гаразд, — сказала місіс Ді. — Сподіваюся, ти зможеш його напоумити.

Вона посміхнулася, але чоловік побачив, як в її очах блиснули знайомі відьомські вогники.

— Моя печеня! — раптом згадала місіс Ді, і вогники згасли. Вона поспішила на кухню.

Вечеряли мовчки. Мортон знав, що приходила вчителька, і їв, немов почуваючи свою провину, час від часу поглядаючи на батька. Містер Ді різав м'ясо, суворо насупивши брови. Місіс Ді навіть не намагалася заговорити.

Проковтнувши десерт, хлопчик сховався у своїй кімнаті.

— Мабуть, почнемо, — сказав містер Ді. Він допив каву, витер рот і підвівся. — Спробую переконати його. Де мій Амулет Переконання?

Дружина на якусь мить глибоко замислилась, потім підійшла до книжкової шафи.

— Ось він, — сказала вона, витягаючи його з книги в яскравій обкладинці. — Я ним користувалася замість закладки.

Містер Ді поклав амулет до кишені, глибоко зітхнув і попрямував до кімнати сина.

Мортон сидів за своїм столом. Перед ним лежав записник, помережений цифрами й дрібними акуратними записами, а також шість ретельно загострених олівців, гумка, рахівниця та іграшковий арифмометр. Над краєм столу загрозливо навис стос книг: «Гроші» Римраамера, «Практика банківського обліку» Джонсона і Келоуна, «Курс лекцій для державних фінансових інспекторів» Елмана та з десяток інших.

Містер Ді відсунув убік розкиданий одяг і звільнив собі місце на ліжку.

— Як справи, синку? — запитав він найдобрішим голосом, на який був здатний.

— Усе гаразд, тату! — відгукнувся Мортон. — Я дійшов до четвертого розділу «Основ бухгалтерського обліку», відповів на всі запитання...

— Синку, — м'яко перервав його Ді, — я маю на увазі заняття в школі.

Мортон знітився й зачовгав ногами по підлозі.

— Адже ти знаєш, у наш час мало кому з хлопчиків випадає нагода стати чарівником.

— Так, знаю. — Мортон різко відвернувся і високим нервовим голосом вимовив: — Але, тату, я хочу бути бухгалтером. Дуже хочу, тату.

Містер Ді похитав головою.

— У нашій родині, Мортоне, завжди були самі чарівники. Уже понад одинадцять століть прізвище Ді відоме в надприродних колах.