Читать «Сага про Форсайтів» онлайн - страница 588

Кімната була сповнена гомону. Ніхто не міг нічого почути, але це не мало ніякого значення, бо їм було ніколи чекати відповіді. Вініфред подумала, що сучасна манера розмовляти зовсім відрізняється від манери, яка панувала за часів її розквіту: тоді модно було говорити спроквола, розтягуючи слова. Проте нинішня манера «цікава», а це, певна річ, головне. Навіть Форсайти розмовляли надзвичайно швидко — і Флер, і Крістофер, і Імоджен, і найменший хлопець молодого Ніколаса, Патрік. Сомс — той, певна річ, мовчав; але Джордж, стоячи біля клавікордів, коментував усе, що відбувалося в кімнаті, і Френсі біля каміна теж не дуже стримувалась. Вініфред підступила до дев'ятого баронета. Від нього начебто віяло спокоєм; ніс у нього тонкий і трохи гачкуватий, сиві вуса теж загнуті донизу; і вона співуче сказала крізь усмішку:

— Здається, все було, як слід, правда?

Відповідь вилетіла з його усмішки, мов хлібна кулька:

— Ви пригадуєте, у Фрезера якесь плем'я закопує наречених до пояса в землю?

Він говорив так само швидко, як і всі інші! В нього були жваві темні очі, а навколо них густі зморшки, як у католицького священика. Вініфред раптом відчула, що він може сказати неприємну річ.

— Весілля завжди дуже цікаві,— промурмотіла вона і рушила далі, до Сомса.

Сомс якось неприродно завмер, і Вініфред відразу побачила чому. Праворуч від нього стояв Джордж Форсайт, ліворуч — Аннет із Проспером Профоном. Досить йому поворухнутися — і він побачить або тих двох, або їхнє відображення в глузливих очах Джорджа Форсайта. Він мав цілковиту слушність, не бажаючи нічого помічати.

— Кажуть, що Тімоті вже недовго жити,— промовив він похмуро.

— Де ти його поховаєш, Сомсе?

— У Гайгейті.— Він порахував на пальцях.— Там їх буде дванадцятеро разом із дружинами. Що ти скажеш про Флер?

— Дуже гарна!

Сомс кивнув головою. Він ще ніколи не бачив її такою чарівною, проте не міг позбутися враження, що в усьому цьому є щось неприродне,— йому й досі пригадувалось бідолашне дівча, яке лежало в кутку канапи. Від тієї ночі й до цього дня вона йому нічого більше не сказала. Він знав від свого шофера, що вона ще раз спробувала відвідати будинок у Робін-Гілі, але зазнала невдачі: він був порожній, господарі виїхали. Знав Сомс і те, що вона одержала листа, але про його зміст йому було відомо лиш те, що він змусив її сховатись і плакати. Сомс помітив, що інколи вона крадькома поглядає на нього, наче й досі хоче здогадатися, що він такого зробив, що ті люди так його ненавидять. От як воно буває! Аннет приїхала з Франції, літо минало поволі, на душі у всіх було тяжко, аж раптом Флер оголосила, що виходить заміж за молодого Монта. Повідомивши батька про це, вона почала ставитись до нього трохи ніжніше. І він дав свою згоду — чи ж варто було чинити опір. Бог свідок, він ніколи не бажав стати їй поперек дороги! А юнак явно кохав її до нестями. Певна річ, вона була у відчаї, до того ж молода, безглуздо молода. Але якби він почав заперечувати, то хтозна, що б вона вкоїла; чого доброго, їй би ще забаглося здобути освіту, стати лікарем, адвокатом або вчинити ще яку-небудь дурницю. У неї не було потягу до живопису, літератури, музики — тобто до тих справ, за які, на його думку, неодружені жінки могли законно братися, якщо вже їм треба що-небудь робити в наші часи. А взагалі, безпечніше було видати її заміж, бо він аж надто добре бачив, як вона гарячкує і непокоїться вдома. Аннет теж поставилася схвально до її наміру — Аннет, від якої Сомс відгороджувався своїм небажанням знати, що вона собі думає, якщо вона взагалі щось думала. Аннет сказала: «Нехай виходить заміж за цього юнака. Він непоганий хлопець, зовсім не такий гультяй, як здається». Бог її знає, де вона підхоплює такі вирази, але її згода заспокоїла його сумніви. Його дружина — як вона поводиться, то вже інша справа — вміє тверезо дивитися на речі і має стільки здорового глузду, що він аж пригнічує. Сомс дав у посаг Флер п'ятдесят тисяч фунтів, вживши застережних заходів, щоб вони залишилися за нею, якщо справа піде не гаразд. А чи може вона піти гаразд? Флер не викинула з думки того іншого хлопця — це він знав. Молоде подружжя мало провести медовий місяць у Іспанії. Він почуватиме себе ще самотнішим, коли вона поїде. Але згодом вона, може, все забуде й знову стане йому ніжною дочкою!