Читать «Сага про Форсайтів» онлайн - страница 10

Намір показати буржуазну сім'ю протягом майже ста років (враховуючи і передісторію сюжету) як спосіб критики цілого класу Голсуорсі втілив у відповідній художній формі — сімейній хроніці. Сім'я як головний об'єкт зображення надає єдності такому величезному за обсягом твору, дозволяє виділяти й перехрещувати між собою різні сюжетні лінії — в даному творі життєписні епізоди про старшого і молодшого Джоліонів, Сомса, сім'ю його сестри Вініфред, її дітей та інших персонажів. Сімейна хроніка Форсайтів, показуючи спадкоємність родинних традицій, зміну поколінь і конфлікти між ними, а також постійну класову солідарність, несе в собі частку історії нації. А життєві шляхи Сомса, Джоліона-молодшого, Флер відтворюють розмаїття нової дійсності нашого сторіччя.

В усій трилогії, виразно проявляються головні ознаки західноєвропейського критичного реалізму, який не лише за життя письменника, а й до сьогодні залишається одним із провідних напрямів у літературі Заходу. Уникаючи в своїй критиці буржуазії її конфлікту з пролетарями і неспроможний вийти за межі буржуазно-гуманістичної програми, письменник протиставляє ідеалам цього класу Красу і Мистецтво. Ця тема проходить через усю трилогію, надає їй своєрідної філософської єдності.

Подібне протиставлення не винайдене самим Голсуорсі. Його попередниками на вітчизняному грунті були письменники і художники з групи прерафаелітів ще в 1840—1860 роках, сучасниками стали поети-імажисти. В інших літературах до цієї проблеми зверталися В. Короленко (в «Сліпому музиканті»), Томас Мани (в епопеї «Будденброки»), Джек Лондон (в «Мартіні Ідені»), Ромен Роллан (в епопеї «Жан-Крістоф») та інші. Звичайно, кожен з письменників базувався на різних філософських і політичних засадах, та протиставлення Мистецтва й Краси буржуазному діляцтву, сірості буржуазного існування, виродженню моралі було для них спільною темою.

Це протиставлення Голсуорсі уособлює в постаті «бунтівника» з роду самих Форсайтів —художника Джоліона-молодшого і в тих, хто не належав до цієї родини — архітектора Босіні та Айріні. В конфлікті з власниками всі вони зазнають більш чи менш дошкульних ударів: Босіні гине, у Джоліона забирають старшу дочку Джун і — чисто буржуазний спосіб помсти — на багато років позбавляють матеріальної підтримки. Правда, і власникам цей конфлікт не минається легко: сумує за сином старий Джоліон, зазнає моральної поразки і довгі роки страждає Сомс.

Тема мистецтва служила письменникові для того, щоб розкрити духовну обмеженість буржуазії, її ідейно-естетичне зубожіння. І письменник різнобічно показав це не лише в таких персонажах, як, наприклад, зовсім байдужі до мистецтва і краси Джеймс, Тімоті, три тітоньки, а й у «покровительки» модерністів власниці картинної галереї Джун. Проте, коли пригадати ставлення до мистецтва Сомса протягом усієї «Саги», стає ясним той формуючий вплив, який воно на нього справило.