Читать «Останній рейс» онлайн - страница 80

— За довідкою автоінспекції, машина «Победа» 01–49 ГІД, з двигуном № 646701 і шасі № 231138 належить інженеру-геологу Квітчастому Глібові Павловичу і…

— Еге ж, еге ж, — повеселішав Чистяков. — Що я казав? Відразу його розкусив. Начальник.

— І, до вашого відому, Квітчастий з лютого перебуває в тривалому відрядженні у Якутській автономній республіці.

— Виходить, зі мною домовлявся не він. Але це мені байдуже…

— Чи відомо вам, що з гаража Квітчастого з-під замка зникла автомашина?

Кров важка, ніби ртуть, стукала Чистякову в скронях. На лобі виступив піт. Йому здавалося — щось велике, волохате схопило величезною лапою за горло й душить, душить… Він щосили рвонув комір сорочки. Ґудзик з тріском відлетів.

— Розповім, як є… Записуйте. Все одно нас не обдуриш… Квітчастого знаю. Доводилось його машину ремонтувати. Коли він їхав у відрядження, попросив: «Ти, Жоро, поки я у від'їзді, можеш їздити на моїй «Победі». А мені за це щомісяця посилай півсотні…»— Ви посилали?

— Аякже! За кого ви мене вважаєте? Якщо домовились — амба.

У нас є квитанції на грошові перекази?

— Навіщо? Страх як не люблю, коли кишені папірцями напхані.

— На яку адресу ви посилали перекази? В цю саму… як її там… біля Ташкента… Ara! Якутію… А в яке місто — забув…

— Куди ж ви наступного разу пошлете гроші, якщо забули адресу?

— А мені вона тепер ні до чого. Він от-от має приїхати.

— В якій поштовій філії ви переказували гроші?

— В різних… Де доведеться… В місті їх багато. Забув.

— Тоді, може, пригадаєте, де останній раз переказували?

— Останній раз? Поряд з моїм будинком. На Першотравневій…

— Товаришу Олійник, — сказав підполковник, — довідайтесь в поштовій філії.

— Не треба, — кусаючи побілілі губи, прохрипів Чистяков. — Набрехав я… Обдурив людину… Витратив гроші. Розійшлися, сам не знаю як…

— Ми розмовляємо от уже четверту годину і щоразу ви змінюєте свої показання.

— Ну, тут трохи вигадав… Що правда, то правда. Все інше, як було, так і розповідаю… Не вірите? Я…

Підполковник обірвав патякання.

— Чистяков Георгій Костянтинович, 1937 року народження, уродженець міста Тополиного, Запорізької області… — читав він. — В 1953 році судився за крадіжку грошей, зібраних у школі на новорічні подарунки. Так?

— Ну, так.

— Покарання ви відбували в колонії для неповнолітніх злочинців. Більшість з тих, що потрапляють до колонії, — суворо вів далі Луговий, — виправляються. Покарання є для них уроком на ціле життя. Ви ж відразу, як вийшли з колонії, напилися, побили матір…

— Вона не через це дала дуба, — перебив Чистяков. — Це мені пришили. Стара хворіла на серце… Я через неї теж натерпівся… Сама винна. Бачила, що я нетверезий, в поганому настрої, так ні ж… Лізе під руку. Ну, відштовхнув її злегенька, а вона бах головешкою об комод…

— Негіднику! Як ви смієте так говорити про матір?! — збілів Луговий. — Вона заподіяла собі смерть через вас! Смерть Парасковії Григорівни на вашій совісті!.. А майора Новохатнього ви знаєте тому, що коли вас втретє арештували, вже за спекуляцію, він провадив розслідування.