Читать «Останній рейс» онлайн - страница 39

Далі йшли номери від 3 до 10. Їх Альоша передбачливо залишив для прізвищ інших учасників монархістської організації.

На третій сторінці була написана червоним чорнилом клятва.

«Ми, Свиридов Олекса і Сахно Віктор, даємо один одному урочисту клятву, що ніколи, нікому, ніде не розповімо про нашу таємну роботу по виявленню колишніх дворян-монархістів, що збираються відновити царську владу, доки цілком не викриємо їх.

Присягаємось не шкодувати ні часу, ні здоров'я, ні самого життя, доки не виведемо ворогів на чисту воду.

Все те, що почуємо, дізнаємось, побачимо, записуватимемо в цей журнал. Записувати своєю рукою повинен той з нас, хто приніс відомості.

Я, Віктор Сахно, згоден, щоб журнал зберігався у Олекси Свиридова, і присягаюсь, що ніколи через це з ним не сперечатимусь. Також даю урочисте зобов'язання слухатись Олексу Свиридова.

Я, Олекса Свиридов, присягаюсь ніколи не задаватись і без поради Віктора Сахна нічого серйозного не робити.

Якщо хто-небудь з нас розголосить цю таємницю, він буде запроданцем і зрадником.

В. Сахно О. Свиридов

13 липня 1962 року».

За присягою стояв заголовок:

«Організаційні питання і розподіл обов'язків».

Командир Олекса Свиридов

1. Зберігає журнал і несе повну відповідальність за нього.

2. Розробляє плани операцій, скликає наради і вирішує інші важливі питання.

3. Веде спостереження за Півнем.

Начальник штабу Віктор Сахно

1. Стежить за Макогоном.

2. Займається питаннями маскування.

3. Залучає з відома і згоди О. Свиридова нових членів».

Нижче йшла Вітина приписка:

«Вношу пропозицію з метою маскування називати нашу бойову організацію НПВБ, що означає — немає пощади ворогам Батьківщини.

Начальник штабу В. Сахно».

Альоша перегорнув сторінку. На ній було повідомлення № 1.

«13 липня. Учора о І4 годині 30 хвилин я був у вагоні № 1345 маршруту № 11, де також знаходився Макогон. Куди він їхав, установити не пощастило. Він вийшов раніш за мене, а я не міг, бо сказав йому, що їду в кіно. Але зупинка відома — Полтавська…

Додатково повідомляю, що Макогон і Касторка один одного не знають. Це точно. Макогон молодший років на 30 і, звичайно ж, не міг він учитися в одному класі з Матвійовичем. Це раз, а ще сам Макогон сьогодні вранці обмовився, що не знає ніякого Матвійовича.

Начальник штабу НПВБ В. Сахно».

Альоша замислився. Все-таки невдало тоді Вітя стежив за Макогоном. Не дізнався, куди той їхав, до кого і чого. З таким дрібним завданням не справився… Даремно Вітьку послухався. Самому треба було. А так марно просидів цілий день удома. До Матвійовича ніхто не прийшов… Альоша не витримав і того самого вечора постукав до Півня і спитав, чи привезли йому ліки. Півень подякував і сказав, що привезли.

«Здорово я тоді обдурив цього хитруна! — усміхнувся Альоша своїм думкам. — Сказав, що передав листа низенькому товстунові з великою лисиною, а Матвійович закивав головою. «Вірно. Це і є мій кум Макогон». От вигадує! Барона Мюнхгаузена і то б заздрощі взяли».