Читать «Останній рейс» онлайн - страница 35

Коли пішов останній студент, Балашов вибачливим тоном мовив:

— Не гнівайтесь на мене, товаришу начальник… Сам бачу, погано вийшло, і ви зі мною лише час згаяли. Набрехав мені той негідник, що вчиться у нас.

— Виходить, обдурив він вас. Але чого я маю на вас гніватись? Звичайно, шкода часу… Ну що ж… в нашій роботі й таке трапляється. Для того, щоб відкопати істину, часто-густо доводиться перевіряти десятки різних сигналів, заяв, припущень. Без цього не буває. Але працювали ми з вами недаремно. Уявіть собі, що він дійсно сказав вам правду, а ми б не звернули уваги… Для нас є правилом — обов'язкова перевірка будь-якої заяви, навіть коли вона на перший погляд здається не зовсім імовірною.

— Як же ви тепер розшукаєте його? Адже в нашому місті людей мало не мільйон…

— Важко, звичайно, — визнав підполковник. — Але повинні, зобов'язані знайти.

З автодорожного інституту Андрій Остапович заїхав в управління легкої промисловості раднаргоспу, де застав майора Кульбича.

— Товаришу підполковник, — доповів Кульбич, — закінчив вибірку за нарядами. Ратин в цьому році надходив у 25 ательє мод і на дві швейні фабрики: «Труд» і «Спартак». Ось список. Копію віддав Олійникові і доручив його групі сьогодні ж перевірити ательє.

— А встигнуть?

— Впевнений. В групі сімнадцять чоловік, всі забезпечені автомашинами та мотоциклами. Передусім їм потрібно встановити одне: чи надходив ратин кольору морської хвилі. Здається, розбудіть мене серед ночі, — пожартував Кульбич, — то і тоді скажу: драп-ратин «флаконе», артикул 3663. Адже два дні документи перериваю. Вчора в міськторгвідділі, сьогодні тут, в раднаргоспі. Стоси нарядів, накладних, розпоряджень довелося переворушити. Тепер ще лишилося під'їхати в «Спартак» і «Труд».

— Поїдемо разом.

— А як справи у Шилова?

— Дзвонив. Перевірка баз і магазинів підходить до кінця. Про наслідки доповість увечері.

На фабриці Лугового і Кульбича зустрів директор. Він привітно поздоровався і одразу запросив оглянути реконструйовані цехи.

— Якби у нас був вільний час, неодмінно б скористалися з вашої люб'язності, — сказав Луговий, — але зараз у нас порахована кожна хвилина…

— Тоді чим можу служити?

— Нас цікавить, чи надходив у цьому році на фабрику драп-ратин «флаконе» кольору морської хвилі й маренго, — сказав Кульбич.

— По-моєму, надходив. А втім, якщо не заперечуєте, я запрошу головного бухгалтера, він дасть точні відомості.

Директор не помилився.

На фабрику «Труд» Луговий і Кульбич потрапили вже під кінець робочого дня. Головний інженер Світловидов, насупившись, довго і причепливо перевіряв їхні документи і, повертаючи посвідчення, сказав:

— Не можу зрозуміти, чому вас зацікавила наша фабрика. План виконуємо, охорона на висоті. Дружинники — мені доповідали — теж непогано працюють… В чім же справа?

Андрій Остапович не встиг відповісти. Задеренчав телефон. Світловидов схопив трубку.