Читать «Пригода опівночі. Однієї дощової осені» онлайн - страница 32

Проте з кожної дії треба робити висновок. Хто, побачивши жахливе видовище, може втратити самовладання, почуватиме себе погано? Людина з слабкими нервами, звичайно.

І тому додаю ще один штрих до характеристики цієї невідомої особи: вона середнього зросту, у неї маленькі ноги і тонкі довгі пальці. Вона дуже вразлива, її нервова система розхитана.

Як бачите, жодна з перелічених рис не підходить до такого велетня і такої спокійної людини, як Петр Тошков.

По-четверте. Треба внести ще один коректив у вашу гіпотезу, товаришу Ковачев. Учора ввечері я ходив у морг, бачив труп і розмовляв з лікарем Аврамовим. При першому огляді, ви пригадуєте, лікар не виявив ніяких видимих слідів насильства. Але вчора ввечері він розтулив рот померлого, підняв трохи його верхню губу і вказав мені пінцетом на легкі припухлості над двома верхніми зубами. «Сліди несильного удару твердим, але гладеньким предметом», — сказав мені лікар Аврамов. Не думаю, що Венцеслав сам себе вдарив по зубах. Очевидно, сталося все так. Випивши частину розчину ціанистого калію, Венцеслав здригнувся, рука його затремтіла. Якщо людина свідомо приймає отруту і заздалегідь знає, що після першого ковтка її вже ніщо не врятує, а тому краще проковтнути увесь розчин одразу, щоб швидше настав кінець, вона не спиниться напівдорозі. Але в даному разі Венцеслав здригнувся, випивши перший великий ковток. У цю мить, перш ніж він зрозумів, у чому справа, рука невідомого вдарила по дну склянки, товсті краї якої ткнулися в ясна, і рідина вилилася в горло нещасного. Він проковтнув її машинально, щоб не похлинутись. Очевидно, Венцеславові й на думку не спало, що в склянці отрута. Певно, її підсипали в склянку потай і піднесли так, що в Рашкова не виникло ніякої підозри. Потім настало здивування, внаслідок чого після першого великого ковтка рука Венцеслава затремтіла.

По-п'яте. Сьогодні ранком я відніс підробленого листа в нашу хімічну лабораторію. Попросив вивести чорнило з обох підписів. І коли це було зроблено, на білому папері з'явились сліди олівця. Автор листа спочатку зробив підписи олівцем, а потім обвів їх чорнилом. Якщо автор листа Петр Тошков, то навіщо йому треба було підписуватися спочатку олівцем?

Лист у лабораторії, і ви можете самі пересвідчитися, що підписи секретарки Ірини Теофілової і лікаря Петра Тошкова спочатку було намальовано гостро підструганим олівцем, а потім наведено чорнилом.

З усього, що я сказав, можна зробити тільки один висновок: лікар Петр Тошков і начальник складу Венцеслав Рашков не мають ніякого відношення до ящурної епізоотії. І ще: Венцеслав Рашков не покінчив самогубством — його отруєно.

Абакум дістав люльку, набив її, закурив і, випускаючи кучеряві клуби запашного диму, простягнув ноги.