Читать «Пригода опівночі. Однієї дощової осені» онлайн - страница 116

Отже, перед Абакумом несподівано виникло два нелегких завдання: з одного боку, оберігати своє життя, а з другого, зуміти успішно розв'язати вузол, названий «Асеном». Шукати допомоги і помічника було ще рано, бо Захов не мав ніяких доказів злочинної діяльності режисера або його зв'язків з особами, які ведуть таку діяльність. Абакум знав, що полковник Ванов вимагатиме аргументації, а фактів поки що не було. Та навіть коли б полковник вирішив діяти, він усе одно доручив би розслідувати цю справу комусь іншому, а його «законсервував» би за дев'ятьма замками…

І тоді? Античні пам'ятки і мозаїка? Зйомки сентиментальних пейзажів? Усе це взамін задоволення розгадати цікаву загадку і скрутити в'язи гідному супротивникові? Безперечно, в перспективах боротьби, яка розгорталася, було незрівнянно більше краси.

У той день, коли вони мали дивитись «Ромео і Джульєтту», Абакум, як і домовились, чекав Віолету й Асена перед театром. Вони трохи поговорили, викурили по цигарці. За кілька хвилин до початку спектаклю Абакум дістав квитки і сумно промовив:

— На жаль, моє місце на балконі. А ваші в десятому ряду партера. Не зміг дістати три квитки разом, бо майже всі були розпродані ще позавчора.

— Тоді не треба було їх брати зовсім, — сказала Віолета.

— Така моя доля! — розсміявся Абакум. — Після спектаклю зустрінемось тут і разом підемо додому. — І, побажавши їм добре провести час, весело помахав рукою.

Коли завіса піднялася і всі дивилися на сцену, Абакум тихенько вийшов. Навпроти входу в театр його чекала машина інституту. Абакум дав шоферові свій квиток і, сівши за руль, швидко від'їхав.

Навколо вілли Асенового дядька був високий мур, покритий зверху атернітовою черепицею. Залізна хвіртка була відчинена, і Абакумові не довелося перелазити через мур. Швидко пройшовши по стежці, Захов зупинився перед парадним входом. Секретний замок він дослідив заздалегідь, тому легко відімкнув його і вже через кілька секунд стояв у вестибюлі, стіни якого були до середини облицьовані червоним мармуром. Широкі скляні двері вели в кімнати нижнього поверху, а гвинтові дерев'яні сходи праворуч, застелені жовтою доріжкою, — наверх.