Читать «Сивий Капітан» онлайн - страница 225

Ернан Раміро ще в "Люцифері", під час польоту сюди, побачив, що порятунку немає. Його вистежили, йому не вдалося здійснити свій задум і привести «Люцифер» для лагодження в безпечне місце.

Попереду була неминуча загибель. Кинути «Люцифер», своє улюблене дітище, Ернан Раміро не міг: надто багато праці, сподівань і згадок було пов’язано з ним. Що ж лишалося перед ним, який вихід?

Тільки останній бій, тільки горда смерть людини, яка ніколи і ні за яких обставин не здається, а йде назустріч долі!

Марта і Педро Дорілья були на "Люцифері" сторонніми людьми, Капітан зразу ж таки вирішив висадити їх на острові і відправити далі від приреченого «Люцифера». А разом з ними і Олеся… того Олеся, що чимсь, як розповідав Валенто, нагадував Ернану Раміро маленького сина Лорхе… Олесь згадав зворушливе прощання Ернан а Раміро, його теплі, схвильовані слова, що звучали так дивно, так душевно, останні слова Сивого Капітана, звернені до нього, — і якийсь клубок підступив до його горла… О Капітане, коли б ви знали, як зараз сумно, як тоскно Олесеві, немов він втратив найближчу, найріднішу людину!..

Так, Ернан Раміро вирішив врятувати і Марту, і її батька, і Олеся. А разом з ними і Валенто Клаудо, свого вірного і відданого помічника. Тому він і наказав Валенто йти разом з ними. І розгнівався, коли Валенто Клаудо спробував сперечатися й нагадувати, що він потрібен для лагодження "Люцифера".

Яке лагодження? Хіба можна встигнути щось зробити до того, як настигне погоня, як буде зроблений напад? Для лагодження пробоїни, генератора, електромагнітного захисту потрібно багато часу. А погоню буде надіслано негайно, це ж ясно. Тому Капітан і поглядав, прощаючись, весь час на небо, шукаючи там першого вісника наступної атаки, розвідувального літака. Він на все зважив у ці останні хвилини! Так само, як зважив він і на долю інших його помічників і товаришів по «Люциферу», напевно, так само…

Олесь уявляв собі, як Капітан, помітивши, що наближається ескадрилья літаків, наказав усім вийти з «Люцифера». Просто наказав, нічого не пояснюючи. Він-бо знав, що його наказ буде виконано без будь-якого обговорення, без роздумів, як завжди. А тоді, залишившись на "Люцифері" сам, він включив механізми і знявся в повітря, раптово знявся на свій останній безнадійний бій, жертвуючи собою для врятування інших. Ніщо вже не могло допомогти йому самому, тільки гордість людини, що ні за яких умов не здається ворогам, вела його вперед, надавала йому сили!

І знов Олесь відчув, що якась тепла хвиля підіймається в його душі, захльостує його і примушує стискуватися серце, сповнене поваги до цієї надзвичайної людини, яка була не лише гордою, владною і навіть свавільною, але знайшла в собі силу пожертвувати власним життям, рятуючи товаришів. Він сумно схилив голову…