Читать «Марафон завдовжки в тиждень» онлайн - страница 107

Зійшовши на високий ґанок, він озирнувся на мить: трамвай уже рушив, дзеленчав, віддаляючись, люди почали розходитися від місця, де щойно лежав убитий з червоною пов'язкою на рукаві, там лише стовбичило двоє чи троє, решта, певно, вже забули про постріли й повернулися до своїх справ – одні поспішали до міста, інші боялися запізнитися на поїзд.

Білявий лежав у комендантській кімнаті на лавці, з нього вже скинули шинелю, і Щеглов уважно оглядав її. Він знав свою справу, і Бобрьонок, схвально кивнувши лейтенантові, заходився коло валізки. Замки клацнули одразу, й валіза відчинилася – рація була загорнута в ганчірку й промаслений папір, звичайна німецька рація, яких Бобрьонок уже встиг набачитися. Майор витягнув її з валізки, крім неї, тут зберігалися запасні лампи й батареї. Бобрьонок постукав по дну, але подвійного не було, не було й шифрувального блокнота, взагалі нічого, що могло б зацікавити контррозвідників.

Бобрьонок зітхнув розчаровано. Мабуть, Щеглов збагнув, чим саме незадоволений майор, бо запитав:

– А ви чого хотіли?

Либонь, це запитання зняло з Бобрьонка напругу і якісь залишки заціпеніння, бо нараз посміхнувся похмуро й відповів примирливо:

– Звичайно, на що ж сподіватися?.. – Повернувся до коменданта, що стовбичив у нього за спиною, і сказав, наче сам був винуватий у тому, що сталося: – Отак, майорі дві смерті за п'ять секунд…

Комендант, мабуть, подумав, що Бобрьонок у чомусь звинувачує його, й зробив спробу виправдатися:

– Лейтенант Буличов виконував свій обов'язок.

– Звичайно..

– Але, мені здається, ви не схвалюєте його дій…

– Це вже емоції, – відмахнувся Бобрьонок. – Що сталося, те сталося… – Він міг би сказати комендантові, що резидент, можливо, заховався десь у натовпі на привокзальній площі, тепер він точно знає, що контррозвідка вчепилася їм «у хвіст», і спробує забитися в якусь щілину, наче блощиця, і витягнути його звідти – марна справа.

А в них лишилося тільки два дні, два дні до визначеного командувачем строку, два дні до кінця тижня, два маленьких дні, всього сорок вісім годин, а їм удалося так мало, п'ять днів минуло зовсім непомітно, ніби це був не марафон, а біг на коротку дистанцію, де тільки встигаєш набрати в легені повітря.

А може, він помиляється, нікого не було на площі й резидент чекає на білявого з рацією, чекає нетерпляче, бо вже вчора мусили вийти в ефір з квартири Грижовської…

Зрештою, Бобрьонок усе одно не міг відповісти на ці запитання, хоч як би ламав собі голову, тому й заходився допомагати Щеглову.

Вони уважно обстежили кишені вбитого. Документи: офіцерська книжка, грошовий та продовольчий атестати, відрядження, згідно якого лейтенант Федір Гріш мав завдання проінспектувати засоби хімічного захисту одної з частин, розташованої у Львові.

Звичайно, фальшиве, подумав Бобрьонок, та все ж віддав посвідчення комендантові, щоб той негайно зв'язався з командиром або начальником штабу частини.