Читать «З далеких планет» онлайн - страница 39

— Я підказав, бо жоден з вас не бачив правильного продовження, — відповів Роб.

— Тебе ніколи не переспориш, ти залізний, — зауважив Стафо, складаючи шахові фігури в коробку.

— Ось що, Роб, — сказав Карранса, пильно дивлячись в ілюмінатор, — принеси нам по склянці чаю.

Роб нечутно вислизнув з каюти.

— Чого це ти сьогодні похмурий? — Стафо поклав руку на плече Карранси. — Жалкуєш, що втратив виграш?

— Ні, що ти.

— Може, щось трапилось на чергуванні?

— Та ні, чергування тут ні до чого. Поясни-но мені краще одну річ… — перевів на інше розмову Карранса.

В цей час розчинились двері і в каюту ввійшов Роб. Він обережно поставив на звільнений шаховий столик тацю з склянками.

— Ага, ти щось хотів? — спитав Стафо, підсовуючи Каррансі склянку.

Але Карранса відповісти не встиг. Злегка клацнув відеофон, і пролунав ледь хриплуватий капітанів голос.

— Пілот Карранса, негайно зайдіть в головну рубку.

На ходу підсмикнувши застібку комбінезона, Карранса кинувся до виходу. Згідно суворої інструкції, виходити з каюти в коридор можна було тільки в наглухо закритому комбінезоні з спеціальним приладом, що захищав од випромінювання. В цьому районі Простору, де перебувала “Рената”, космічні промені — ці “вічні мандрівники” Всесвіту — були надзвичайно інтенсивні…

Капітан зовні був спокійний.

— Ну, як відпочили?

— Трохи, — відповів Карранса.

— Погляньте, — Петро Брагін кивнув на спідометр.

Години зо дві тому, коли Карранса з наказу капітана збільшив потужність центральних іонних двигунів, оранжева крапка злилася з вертикаллю на шкалі спідометра. Тепер крапка знов, ніби нехотя, відповзла вбік од вертикалі.

— Давайте ще раз перевіримо як слід прилади.

— А коли знову… — не втримався Карранса.

— Тоді повідомимо про гальмування “Ренати” всьому екіпажу, — рішуче відповів капітан.

* * *

Марія Аверіна займалась своїми буденними справами. А справ у неї, астробіолога “Ренати”, вистачало. її давно вже цікавила проблема різних форм життя в космосі. Марія ретельно досліджувала численні метеорити і мікрометеорити, віддаючи улюбленій справі кожну вільну хвилину. Багато оригінальних зразків діставав їй Стафо, молодий штурман. Вони були майже однолітки — Стафо лише на рік старший за Марію.

Марія, заклопотана дослідом, не відразу звернула увагу на сяючий екран відеофона.

— Всьому екіпажу “Ренати”… Всьому екіпажу “Ренати”… Наказую негайно зібратись у Великій каюті. Нагляд і контроль доручити кіберсхемам…

Марія трохи загаялася з термостатами. Встановивши суворо стаціонарний режим на головній установці, дівчина накинула на легеньке ситцеве плаття червону шерстяну кофту, натягнула зверху сірий комбінезон. Затим вибігла з біолабораторії і, ставши на стрічку транспортера, натиснула кнопку.

У Великій каюті вже зібрались усі члени екіпажу, і Марія примостилася ззаду.

— …Збільшення потужності іонних дюз аж на двадцять одиниць теж нічого не дало, — говорив капітан. — Головна небезпека в тому, що ми нічого не знаємо про причини гальмування “Ренати”. Жоден прилад не показав відхилень од норми. Таке становище. Перш ніж щось вирішувати, я хотів би порадитись з вами. Прошу висловлюватись.