Читать «З далеких планет» онлайн - страница 38

Ага, нарешті! Досвідченому оку Карранси вистачило десяти секунд, щоб виявити, в чому справа. Швидкість! Він не повірив своїм очам. Підскочив до зеленуватої шкали. Сумніву не було: оранжева яскрава крапка, яка показувала швидкість корабля, помічно відокремилась од вертикальної лінії, що позначала завдану нормальну швидкість “Ренати”, і поволі попливла вліво… Швидкість зорельота падала. Правда, зменшення швидкості було відносно мізерним — чутливий прилад реєстрував зміни швидкості, що складали мільйонну частку секунди.

Головне зараз — визначити причину зменшення швидкості.

Перед схвильованим Каррансою спалахнув екран відеофона. Капітанський виклик!

Обличчя Петра Брагіна було стривожене.

— Що там у вас, Карранса? Чому ввімкнувся сигнал малих відхилень од курсу?

— Гасне швидкість корабля.

— Цифри!

— Поки що за сорок секунд швидкість зменшилась на три десятимільйонні процента.

— І далі зменшується?

— Так.

— Причини?

— Поки що не можу знайти.

— А як головні прилади?

— Всі показують повний лад.

— Добре, зараз буду у вас. Ще одне…

— Слухаю.

— Про те, що сталося, нікому ні слова.

— Гаразд.

Карранса витер спітніле чоло. Ще раз окинув зором струнку шеренгу приладів на пульті: над кожним заспокійливо сяяли зелені вічка. А спідометр? Карранса поглянув на нього з таємною надією, що оранжевої крапки вже немає, що вона знову злилася з вертикальною лінією на шкалі. Але оранжева крапка горіла, до того ж вона віддалилась од вертикалі ще на кілька міліметрів.

В рубку зайшов капітан. Карранса враз відчув полегшення. З цією людиною нічого не страшно. Адже Петро Брагін належав до десятка кращих астронавігаторів Землі.

Насамперед капітан пильно перевірив кожен прилад, по черзі вмикаючи в різних комбінаціях всі контролюючі і слідкуючі схеми. Карранса зосереджено допомагав капітанові.

Вони напружено працювали разом вже кілька годин, але всі їхні зусилля зводились на марне: причина зменшення швидкості “Ренати”, як і раніше, залишалась невідомою.

— Ми зробимо ось що, — вирішив нарешті капітан. — Збільшить потужність центральних дюз.

— Наскільки?

— Поки не відновимо попередню швидкість.

— Але ж іонне паливо…

— Ми не можемо втрачати швидкість. Не можемо…

* * *

Король Стафо був під загрозою. Жертвою коня Карранса розкрив позицію білих і тепер методично посилював натиск.

Обхопивши голову руками, Стафо низько схилився над шахівницею. Карранса вдоволено відкинувся на спинку крісла.

— Гм… Щось не бачу рятунку, — нарешті мовив Стафо.

— Зізнаюсь, що і я такої ж думки, — відгукнувся Карранса.

— Однак вихід є, — пролунав збоку впевнений голос. — І дуже простий. Погляньте-но! Слон б’є на ф7 з шахом, причому є два варіанти. Або ж чорні візьмуть жертву і поб’ють слона, або відходять королем… — Гнучкі щупальця Роба заходилися швидко пересовувати фігури, показуючи варіанти.

— Чекай, чекай, — зраділо мовив Стафо, — далі я сам бачу. Я роблю нічию вічним шахом. Тільки, Роб, чому ти завжди втручаєшся, заважаєш? Скільки разів ми домовлялися, щоб ти нікому не підказував.