Читать «Аурентина» онлайн - страница 18
Андрій Всеволодович Дмитрук
Однак на підкладені предмети химери не реагували зовсім, жоден вид хвиль та енергій не турбував їх, а нематеріальність відеокуба вони виявили одразу і тепер літали, мовби нічого не сталося, прямо крізь зображення.
Взагалі ксенопсихологи припускали, що існує три моделі Контакту: при взаємній схожості і доброзичливості при різних ступенях несхожості аж до повного нерозуміння дій партнера (за умов, що його все-таки визнано розумною істотою), при неприхованій ворожнечі партнера. Тут же, на Химері, виявлено щось зовсім несподіване — небажання спілкуватися, непохитна пасивна змова.
Сонно бурчав теплий гейзер, і люди третій місяць блукали по Дитячому Садку, впритул натикаючись на оброслих мокрою шерстю братів по розуму, які повзали незворушно.
Скориставшись з завороженості Наілі, Рагнар підкрався ззаду і добре тицьнув її пальцями під пахви, щоб відчула через скафандр. Дівчина заверещала, щиро перелякавшись, і навідліг ударила кулачком по широких грудях товариша. У шоломофоні Віоли вдоволений сміх Рагнара перебив голос Костанді:
— Ох, ця крижана кров вікінгів! Він жартує навіть перед лицем наших мук…
Спиридон підійшов, церемонно зігнувшись у поясі і приклавши праву руку до серця:
— Радий вітати юність і йрасу. Чи можу запропонувати чашечку кави, звареної невміло, але з величезним бажанням догодити?
Віолі ніколи не подобалися чоловіки, які постійно кокетують своїми чарами. Навіщо напрошуватися на комплімент, коли всі прекрасно знають, що Костанді варить каву тридцятьма двома сиособами і на борту “Перуна” він не має в цьому суперників?
— Врешті, запропонуємо вашу каву химерам. Чи не спадало вам це на думку?
Він ураз схилив голову і мовчки звернув до лісу, ведучи всіх до бази. Віола, засоромившись, що необачно зачепила за живе шефа групи, навмисно весело спитала:
— Спиро, я вмру від цікавості: навіщо ви нас запросили?
І взяла його під руку. Костанді одразу розтанув:
— Отож тут відбудеться такий собі спектакль з невідомою розв’язкою. За підрахунками планетологів, уранці має вдарити на повну силу гейзер. Він, бачте, періодично оживає на короткий час: коли ми вперше облітали Химеру, стояв стовпом майже чверть кілометра заввишки, а через десять хвилин зів’яв. Подивимося, як завтра поводитиметься шановна публіка…
Під куполом бази — зменшеної копії центральної — із задоволенням скинули обладунки. Сиділи тісно й затишно в інтимному світлі плафона. Худенька некрасива Наіля, з широким обличчям і прилизаним коротким волоссям, мрійливо зіперлася щокою на долоню, прилаштувавши для опори ліктя коліно Рагнара. Масивний, із шкірою молочного поросяти на щоках, Даніельсен сказав, широко розставивши рубчасті підошви і смаковито присьорбуючи каву з антикварної чашечки:
— У давнину казали: гарна кава має бути чорна, як диявол, гаряча, мов пекельне полум’я, і солодка, наче поцілунок…
Молоді ксенопсихологи засміялися.
— От не заснеш сьогодні після такої порції, і буде тобі диявол, — пробурчала Наіля.
Рагнар, прибічник руху “природників”, ніколи не користувався апаратом електросну, а тому замислився. Однак безтурботність переважала, і він попросив другу чашку.