Читать «Через кладку» онлайн - страница 145

Я прочитав.
— Що зробиш?
— Відішлю.
— Ти шукав щастя знутра, Несторе, а вона бажає його знадвору, — сказав я.
Він здвигнув плечима, помовчав кілька хвиль, а відтак, звертаючи на інше поле, неначе вже забагато про своє нутро звірявся мені, спитав:
— Чи Маня вже готова з пакуванням?
— Здається.
— То добре. Я піду ще до доктора Роттера, а потім у ліс.