Читать «Червоний терор. Історія сталінізму» онлайн - страница 177

¹⁶ Див.: А. Ларина. Незабываемое. Москва, 2002, с. 147–148; у своїх споминах Разгон стверджує, що Єнукідзе знав про сексуальне розпутство Сталіна, і тому мусив піти. Див.: Rasgon. Nichts ais die reine Wahrheit, S. 22–23. Про дебати на Пленумі ЦК див.: Getty/Naumov. Road to Terror, p. 161–177.

¹⁷ Volkskommissariat fur Justizwesen der UdSSR. Prozefibericht uber die Strafsache des sowjetfeindlichen trotzkistischen Zentrums. Moskva, 1937, S. 522–525, 558–563. Див.: також T. Pirker (Hrsg.). Die Moskauer Schauprozesse 1936–1938. Munchen, 1963, S. 169,175.

¹⁸ Volkskommissariat fiir Justizwesen der UdSSR. Prozefibericht uber die Strafsache des antisowjetischen «Blocks der Rechten und Trotzkisten», Moskva 1938, S. 750–754; Pirker. Die Moskauer Schauprozesse, S. 225.

¹⁹ РГАСПИ, фонд 558, опись 11, дело 93, лист 34. Карла Радека та Григорія П’ятакова багаторазово приводили до кабінету Сталіна, де їх ретельно допитували і вимагали від них визнання скоєного. Див.: зауваги Сталіна на січневому 1937 року Пленумі ЦК, в: Getty/ Naumov. Road to Terror, p. 370–372. Ober Stalins Regieanweisungen geben uns die Briefe Auskunft, die der Diktator von seinem Urlaubsort an Kaganovic schickte: Stalin i Kaganovic, S. 630–643.

²⁰ R. Medvedev. Let History Judge. The Origins and Conseauences of Stalinism. New York, 1990, p. 348–383; Conauest. Der grofie Terror, S. 396–400.

²¹ Getty/Naumov. Road to Terror, p. 310; Thurston. Life, p. 39–40.

²² РГАСПИ, фонд 558, опись 11, дело 710, листы 180–181.

²³ Ці аргумента викладені в: Getty/Naumov. Road to Terror, p. 416–419.

²⁴ Лист опубліковано в: Источник (1993), № 0, с. 23–25. Див.: також: Getty/Naumov. Road to Terror, p. 556–560.

²⁵ Повідомлення про процес у кримінальній справі антирадянського «Блоку правих і троцькістів», с. 834–848; Pirker. Die Moskauer Schauprozesse, S. 236–241.

²⁶ РГАСПИ, фонд 558, опись 11 дело 710, листы 135–136. Анна Ларіна, друга дружина Бухаріна, стверджувала пізніше, що Лукіна здала свій партійний квиток і повідомила Сталінові, що вона не хоче бути членом партії, коли довідалася, які звинувачення висувають Бухаріну. Див.: Ларина. Незабываемое, с. 145.

²⁷ РГАСПИ, фонд 558, опись 11, дело 779, лист 106.

²⁸ РГАСПИ, фонд 558, опись 11, дело 93, листы 61,76.

²⁹ Smith. Meine drei Jahre, S. 66–67.

³⁰ Куманев. Рядом со Сталиным, с. 79.

³¹ Rigby. Communist Party Membership, р. 52; Getty, Origins, p. 22, 38–48; Gili. The Origins, p. 201–218.

³² Приклади і цитати за: M. Famsod, Smolensk under Soyiet Rule. London, 1958, p. 212–216; Baberowski. Der Feind, S. 786–787; Getty. Origins, p. 31–34.

³³ РГАСПИ, фонд 17, опись 120, дело 179, листы 110, 313; Getty. Origins, р. 85–87.

³⁴ РГАСПИ, фонд 17, опись 2, дело 561, листы 129,162; Getty. Origins, р. 87–90.

³⁵ Про слідство комісії з чистки в Смоленську див.: РГАСПИ, фонд 81, опись 3, дело 227, листы 91, 159–161.

³⁶ Gili. The Origins, р. 6; Easter. Reconstructing, р. 11–17; Sh. Fitzpatrick. Intelligentsia and Power. Client–Patron Relations in Stalins Russia, in: Hildermeier, Stalinismus, p. 35–54; J. Harris. The Purging of Local Cliaues in the Urals Region, 1936–1937, in: Fitzpatrick. Stalinism, p. 262–285.